HomeНовиниВ РайоніВолодимирецькому районному колегіуму – 25! (+фото)

Володимирецькому районному колегіуму – 25! (+фото)

( 0 Votes )

То було подвійне свято, на якому беззастережно панували дві речі – слово «Учитель» і число «25». Річ у тім, що поважна вчительсько-учнівсько-батьківсько-колегіумівська родина разом із Днем учителя відзначала 25-річчя свого навчального закладу, а він, свого часу будучи середньою школою і ліцеєм, зрештою на довгі роки став колегіумом із звучним означенням у назві – «районний». (Судячи з похвал, проголошених з найвищих трибун України, колегіуму вже тісно у сповитку регіонального поняття «районний».

Тож відзначалося, що цей «експериментальний освітній майданчик» затребуваний не лише Інститутом педагогіки АПН, а й самим Міносвіти: і як результат, і як зразок реформаторських підходів до розвитку вітчизняної загальноосвітньої школи).

Звертаючись до численних учасників свята, директор колегіуму Анатолій Остапенко не міг не згадати колег, старанням і вмінням яких на колишній західній окраїні райцентру зявився майбутній колегіум. Пригадується, що й авторові цих рядків зі щіткою в руках вапном довелося виписувати незвичні «рядки» на стіні щойно збудованої школи. Поруч лишали «автографи» його колеги з редакції. А вліво і вправо, скільки сягало око, в «бій» ішли представники чи не всіх трудових колективів. Ні в кого не виникло й думки про платню за цей труд. Платнею ставав спільний піднесений настрій. Тому й через 25 літ школу по праву величають народною будовою.

Пам'ять тих уже далеких літ завжди житиме у стінах цієї школи. Але це не єдина тутешня святиня. Названо ветеранів-педагогів, які звершили свій посів на освітньому полі і житейськими вітрами розвіялися Україною. Вдячно спогадали й тих, хто, стомлений земним клопотом, уже відійшов на вічний спочинок. Стало по-особливому відчутно, скільки талановитих людей вклали свій труд і хист у добру славу колегіуму. Тож ветеранів запросили на сцену й огорнули щирою увагою. А ще – навіть зі столичних висот! – пролилася злива відзнак для тих, що нині утверджують високе реноме своєї школи. Їх багато. Вони варті захоплення й наслідування. Тож коли десятки грамот і подяк, вручених Анатолієм Остапенком, знайшли своїх господарів, логічним й ефектним видалося відзначення – від імені трудового колективу! – й самого Анатолія Федоровича, незмінного директора цієї не зовсім звичайної школи.

І взагалі Остапенко був безперечним центром усього, що діялося в цей день. Він виголошував, представляв і нагороджував, натхненно диригував своїм «оркестром» (якщо так назвати це святкове дійство), а в потрібний момент, узявши гітару, виступив у шкільному вокально-інструментальному ансамблі. І він же, ставши, на подив багатьох, співочим директором, душевно виконав пісню про дочірньо-синівський обов’язок перед батьками – зворушливу настанову тим, у кого мати і батько ще під спільним з ними небом і спільним дахом.

А ще на святі підтвердилося давнє моє спостереження: у колегіумі вчителі й учні не стільки хапають зірки, скільки їх запалюють. Тут утвердилася своєрідна спадкоємність талантів. Тож після старшокласника запросто виступає зовсім юна школярка – і заслужено «зриває» свою частку овації. Знову гордовито марширував оркестр барабанщиць, красою полонив вальс, і дитяча вдячність учителю переливалась у пісню. Перехоплювало подих від трюків, до яких вдавалися шкільні акробати. І велика, навіть обтяжлива робота всього шкільного колективу, що за цим вчувалася, в ході свята не раз зринала промовистим фактом, яскравим коментарем, вражаючим числом. От хоча б статистика МАНівсько-олімпіадних рекордів: Л.К. Дуляницька – 23 перемоги, О.З. Городна й Н.М. Кривко – по 20, С.І. Остапенко – 18, Р.А. Бортник – 16, Н.М. Шевченко – 13. Чим не віхи оспіваної поетами-пісенниками і гарно пройденої учительської стежки до школи?!

– «Поліський Гарвард», «Острівець науки у поліській глибинці» – так про нас пишуть, і ця висока оцінка не лише радує, але й зобов’язує, – мовив, озираючи 25-річний шлях колегіуму, Анатолій Остапенко. І хіба комусь схочеться йому, як директору, заперечити? Правда, кажуть, навіть із морського дна виринає. А нинішнє ювілейне свято якраз і стало словом щирої правди про колегіум.

Володимирецький районний колегіум святкує 25 річчя
 
Володимирецький районний колегіум святкує 25 річчя
 
Володимирецький районний колегіум святкує 25 річчя
 
Володимирецький районний колегіум святкує 25 річчя
 
Володимирецький районний колегіум святкує 25 річчя
 
Володимирецький районний колегіум святкує 25 річчя
 
Володимирецький районний колегіум святкує 25 річчя
 
Володимирецький районний колегіум святкує 25 річчя

Олексій ГОРОДНИЙ

Фото Олени Васильєвої

 

У вас недостатньо прав для коментування.