Авторизація

HomeНовиниВ РайоніЛісівники району вийшли на протест (+фото)

Лісівники району вийшли на протест (+фото)

( 3 Votes )

Державні ліси хочуть віддати в приватні руки

Незадовго до 28 листопада місцеві інтернет-видання зарясніли повідомленнями, що цього дня, об 11:00, біля приміщень райдержадміністрацій та райрад в усіх районах, де працюють держлісгоспи, відбудуться акції протесту проти не продуманих як слід урядових намірів розгорнути приватизацію в лісовому господарстві.

Зазначалося, що таким чином лісівники хочуть привернути увагу до щойно схвалених реформ лісового господарства, які, ставлячи «під загрозу питання екологічної та соціально-економічної безпеки в районах», можуть призвести «до знищення галузі».

І СПРАВДІ, у визначений час добрих півтори сотні людей у лісовому камуфляжі підтягнулися до приміщення райради й РДА. Тільки не славнозвісний меч Колесова тримали вони в руках, а не звичні для себе плакати з написами «Не віддамо ліси в приватизацію», «Не допустимо ліквідацію держлісгоспів». Зважте, не підступне словечко «роздержавлення», а загрозливий термін «приватизація» фігурував на лісівничих транспарантах. А в підсилення йому – ще один: «ліквідація». Бо ж знають: промислове «роздержавлення» завдало смертельного удару вітчизняній промисловості, земельне – поліському сільському господарству. А що буде з господарством лісовим? Очевидно, лісівники мислять за аналогією: якщо лісгоспи реформуватимуть так само «талановито», лісам і лісгоспам буде гаплик.


 

– Ми долучаємося до цієї акції, яка водночас проводиться по всій Україні, і хочемо сказати «ні» урядовій стратегії в лісовій галузі, – мовила на організованому профспілками мітингу голова профкому Володимирецького ДЛГ Віра Дерев’янко. А щоб усім присутнім було зрозуміло, послалася на один із пунктів цієї «стратегії»: про те, що «функції у сфері лісового та мисливського господарства передаються новоствореному суб’єкту господарювання державної власності». «Для нас це означає, – наголошувалося, – що такі підприємства, як наше, будуть ліквідовані». А це не тільки майже 340 працівників, а й стільки ж їхніх сімей. І ніхто не знає, скільки з них втратять засоби до існування і як усе позначиться на державному і місцевому бюджеті.

Наводилися цікаві цифри. Середня зарплата по підприємству перевищує 6,5 тис. грн. Упродовж січня-вересня до зведеного бюджету перераховано майже 8,6 млн грн, а єдиного соціального внеску – понад 2,7 млн грн. Чим, цікаво, компенсується відсутність цих платежів внаслідок реформування? І хіба не дивно, що Державне лісове агентство підпорядковується Мінагрополітики, а не Кабміну? Як висловилася В.Дерев’янко, лісівники не відкидають реформу своєї галузі, але вимагають, щоб усі напрямки реформування розроблялися фахівцями і щоб робилося це на основі міжнародного досвіду та в атмосфері повної відкритості.

Акція проходила у присутності голови районної ради Василя Ковенька та першого заступника голови райдержадміністрації Анатолія Рижого. До розтривожених людей вони прийшли як партнери, а не опоненти. Й обоє були занепокоєні тим, що останнє в районі потужне державне підприємство переживає критичний момент.

 

 

Без реформування, яке назріло і за яким стоять інтереси держави, не обійтися, зазначив, виступаючи, В.Ковенько, але має враховуватися й думка громадськості. А от «реформ», які все перевертають з ніг на голову, треба остерігатися. Бо ми так навчилися «переживати» за ліс, що його стає все менше і він стає все гіршим. Анатолій Рижий, зі свого  боку, запевнив, що адміністрація як ніхто зацікавлена, щоб лісгосп, як один із найбільших платників податків, залишився в районі. Та й сільради, як і досі, повинні користуватися лісовим збором – реальними грошима для поповнення своїх бюджетів. Обидва представники влади пообіцяли підтримати лісівників і через звернення до вищих владних установ домагатися правового, цивілізованого врегулювання назрілої у лісовому господарстві проблеми.

І ВСЕ-ТАКИ, у чому суть переполоху, що неждано-негадано зчинився у дисциплінованому співтоваристві лісівників? У сконцентрованому вигляді вся суть у словах «концесія лісового господарства». Бо ж, як повідомляє Олег Сторчоус, консультант проекту технічної допомоги «Сприяння реформі лісового сектору в Україні», ще 4 липня на урядовому засіданні  перший заступник міністра економіки Максим Нефьодов підкинув «сюрприз» усім учасникам лісового сектору: Мінекономрозвитку збирається передати в концесію 333 «об’єкти лісового господарства» (вважай – держлісгоспи) та планує розробити нову концепцію управління згаданими  підприємствами. За словами високопосадовців, держсектор економіки працює вкрай неефективно. Тож державний сегмент має готуватися до кардинальних змін з метою значного скорочення числа держпідприємств.   

Запевнялося, що все  здійснюватиметься  на засадах публічності, конкуренції, прозорості та  неможливості зловживань. Насправді ж звістка про майбутню концесію шокувала працівників лісової галузі і всіх, хто останніми  роками працював над реформуванням лісового господарства. Адже проводилися «круглі столи», аналізувалася ефективність лісогосподарства, вивчався міжнародний досвід та визначалися  різні  моделі управління галуззю, тоді як концесія українських лісів навіть не обговорювалася владою й експертами. На переконання О.Сторчоуса, Мінекономрозвитку одноосібно вирішило, що лісгоспи мають перейти під управління приватному капіталу, а концесія (щоб підняти ефективність лісової галузі, вирішити економічні проблеми і знизити корупцію) має стати основною формою лісокористування.

 

 

Але ж концесія – це «відступлення  державою або територіальною громадою на певний строк своїх майнових  прав або прав на окремі види господарської діяльності недержавним іноземним або вітчизняним компаніям на певних умовах». Оскільки  до концесіонера не переходить право власності на державне або комунальне майно, але держава не втручається у його господарську діяльність (вона тільки суворо контролює виконанням договірних умов); оскільки концесіонер, господарюючи, зобов’язується вкладати у лісове господарство власні інвестиції, то концесія являє собою складне переплетіння державних інтересів з приватними. І відбувається все це непросто. Якщо в Канаді довгострокові концесії, незважаючи на низку проблем,  загалом запрацювали, то російський досвід може повчити тому,  як не треба поводитися з власними лісами: уцій країні лісові концесії не прижилися. Свій досвід має і Білорусь. Тут концесія лісового фонду регулювалася інвестиційним законодавством, тож і з цієї причини концесія  лісів не прижилася.

То що ж штовхає Україну у концесійні «обійми»? Пошлемося на того ж О.Сторчоуса. Він вважає, що уряд готовий надавати в концесію всі лісгоспи, хоча значна їх частина прибуткові. Торік чистий дохід від реалізації продукції лісгоспами склав 12,3 млрд грн. з чистим прибутком у майже 600 млн грн. Розрахунок на концесію, може, й похвальний. Але яким має бути прибуток лісогосподарства, щоб  Мінекономрозвитку залишив його у державній власності? Експерт не виключає, що концесія лісгоспів криється у намаганні будь-що ліквідувати держпідприємства, а не зайнятися збільшенням їхньої економічної ефективності.  

МОЖНА сподіватися, що знайдуться претенденти-концесіонери для «дубових» лісгоспів. А чи знайдуться вони для неприбуткових підприємств? В.Дерев’янко, доводячи ділову спроможність рідного лісгоспу, нагадала, що він допомагає «бюджетозалежним» колегам на Півдні і Сході України. Таких – 95, яким важко говорити про підвищення доходності  за рахунок лісозаготівлі. У них – переважно екологічні функції. Але у випадку концесії саме ці ДЛГ (уже позбавлені держпідтримки!) залишаться на «шиї» у держави. У концесію потраплять найкращі лісопідприємства. Сама ж передача їх у руки приватному капіталу передбачає їхню ліквідацію із подальшим звільненням працівників. При цьому «закон бумерангу» (що від масштабної кадрової ротації може постраждати кадровий склад лісопідприємств) ігнорується.

На думку експерта, основна війна за врятування лісової галузі від необдуманих реформ попереду. Нинішня ж акція свідчить, що держлісгоспи у неї вже включилися. Це добре. Бо катастрофи у лісовій галузі ще хоч і не сталося, вона може статись, і з прийняттям урядового варіанту лісової реформи руйнівний сценарій запущено. Підпорядковане уряду Держлісагентство серйозною завадою цій руйнації не буде. Коли ж у парламенті з’являться відповідні законопроекти, головним гравцем, зрозуміло, стане Верховна Рада.   

 Чи хоче українське суспільство бачити приватний бізнес управлінцем державного лісу?  Громадськість про це не питають. Самі ж лісівники чітко висловилися розгорнутим під час акції плакатом: «Ні». На їх переконання, власну стратегію реформування лісового господарства на період до 2022 року уряд має відмінити, а за основу взяти підготовлену фахівцями лісової галузі; ідею створення єдиного лісогосподарського підприємства (компанії) теж необхідно відхилити, приватизацію або передачу лісогосподарських підприємств у концесію – унеможливити, а Держлісагентство підпорядкувати безпосередньо Кабмінові; невідкладно внести зміни до Санітарних правил в лісах України (щоб забезпечити належний санітарний стан лісу) і переглянути закон «Про оцінку впливу на довкілля», який «фактично зупиняє всю промислову діяльність в Україні».

Ці та інші вимоги В.Дерев’янко від імені трудового колективу передала представникам влади. Сподіваємося, райрада й РДА своє слово скажуть. Але впадає в око болісна суперечність між урядовим бажанням через концесію заручитися «лісовими» інвестиціями і прагненням самих лісівників зберегти державне фінансування лісової галузі. Очевидно, треба добряче потрудитися над економічною ефективністю лісопідприємств. Адже не секрет: значний обсяг незаконно добутої  деревини, «тінізація» галузі  у 2015 році визнані навіть самим Держлісагентством, а «колосальні корупційні зловживання» 2011-2013 років підтверджені органами прокуратури. Треба, як кажуть, отямитись і Держлісагентству, і підпорядкованим йому лісгоспам. Адже маємо й економічний, і кадровий потенціал, щоб приймати якісні та збалансовані економічні рішення. Але треба ще й відповідна культура виробництва. Як наголошує О.Сторчоус, «лісова галузь вимагає чесних, професійних та самовідданих лідерів», здатних «без зайвого піару… досягати прийняття рішень», обґрунтованих «виключно інтересами  держави та лісового господарства». Тобто, ключовою вимогою мають стати «чесність та компетентність».

Олексій ГОРОДНИЙ.

Фото автора та Олени СТЕЛЬМАЩУК

 

Коментарі   

 
+4 # Гість 01.12.2017, 10:14
Який толк з цих хальоних лісівників? Вони вже вирізали, що могли. то нехай вже все доріжуть? [ЦЕНЗУРА] саме натуральне!
Відповісти
 
 
+1 # гість 02.12.2017, 17:47
А пики повідїдали,як на підбір!!!
Відповісти
 
 
+1 # Гість 06.12.2017, 12:48
А що ще у нає щоб продати на слідуючий рік???
Відповісти
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 213 гостей на сайті