HomeНовиниВ РайоніРафалівському творчому центру – 60! (+фото)

Рафалівському творчому центру – 60! (+фото)

( 0 Votes )

Позашкільний навчальний заклад в Рафалівці готується зустріти свій 60-літній ювілей.

За 60 років чотири рази мінялася назва закладу, десять керівників змінювали один одного, найрізноманітніші гуртки і талановиті керівники працювали тут упродовж цих років.

Незмінною лишалася лише мета: розкриття задатків і нахилів дитини, створення умов для розвитку й підтримки талантів та обдарувань, забезпечення при цьому можливостей щодо вибору діяльності, до якої дитина проявляє зацікавленість.

А я маю на меті присвятити нашому закладу, творчим і талановитим наставникам дітей і самим вихованцям декілька розповідей, спогадів. А також хочу запросити долучитися до цієї місії всіх, хто знає наш позашкільний навчальний заклад.

Сьогодні ми називаємося комунальний позашкільний навчальний заклад «Рафалівський центр дитячої та юнацької творчості».

 Розпочав він свою роботу в селищі у 1958 році як районний будинок піонерів. Очолити його тодішній завідуючий відділом народної освіти В.П. Розуменко запропонував молодій піонервожатій з Рафалівської середньої школи Євдокії Леонідівні Чеховській.

«Увесь штат будинку піонерів був у моїй особі… Першу кімнату виділили у в Рафалівській середній школі» – це рядки зі спогадів першого директора нашого закладу. Пізніше під позашкільний заклад віддали приміщення дитячих ясел, дуже старе і зруйноване.

Після поточного ремонту там відкрилися гуртки художнього слова, ляльковий театр, гурток «умілі руки». «Проводили вечори, вікторини для старшокласників, ранки – як себе поводити у гостях у бабусі, товариша, подружки. Взимку проводили змагання на лижах, ковзанах, санках», – пише у своїх спогадах Євдокія Чеховська.

Після приєднання Рафалівського району до Володимирецького заклад знову переїжджає в інше приміщення, в колишній парткабінет. В цьому будинку живемо і працюємо по сьогоднішній день.

Сьогодні тут адміністративний корпус. Під театральний колектив відремонтували і пристосували колишнє приміщення технічної майстерні, а в початкових класах після ремонту функціонують гуртки декоративно-ужиткового мистецтва, технічної творчості та хореографічна зала.

 

Оркестри гримлять басами…

Першу свою розповідь хочу присвятити мистецьким гурткам, які функціонували і донині працюють в закладі. Почнемо з духового оркестру.

Кожного року, коли вступає у свої права місяць травень, мимоволі приходять спогади про прекрасний гурток, який більше пятдесяти років працював у закладі. Була в них традиція – щороку 21 травня оркестр відзначав день створення свого колективу. Було багато музики, адміністрація, вихованці інших гуртків і керівники гуртків вітали музикантів з іменинами.

 

 

Найрізноманітніші гуртки, що відкривалися в закладі, допомагали учням шкіл селища, а потім і сіл району знайти заняття до душі, організовано та цілеспрямовано проводити своє дозвілля. Одні функціонували досить тривалий термін, інші – рік-два і припиняли свою діяльність. А були й такі, що залишили яскравий слід в історії нашого позашкільного закладу.

До славних сторінок історії нинішнього ЦДЮТу належить духовий оркестр, який був створений через рік після відкриття закладу та більше п’ятдесяти років дарував своє мистецтво людям.

Майже всі ці роки керував оркестром токар за спеціальністю, але за покликанням справжній Музикант з великої літери, палкий ентузіаст духової музики Костянтин Іванович Тарасенко. Усі ці роки в закладі він працював за сумісництвом.

Жодні урочистості, жоден захід в селищі не проходив без участі духового оркестру. Концерти, лінійки, випускні вечори… Оркестр супроводжував популярні тоді паради. Пізніше грали у будинку культури на вечорах «Для тих кому за 30…»

Оркестр у селищі любили всі. Адже духова музика надихає, додає сил і віри, живить надією. Вона дарує людям свято. Але їй потрібен простір, широчінь, свіже повітря садів, парків. Тому була в оркестрі ще одна традиція: недільного дня, розмістившись на лавках у скверику, радувати жителів селища своєю натхненною музикою.

Недільний ранок. Пригріває сонечко, буяють цвітінням сади… І лине над селищем музика. То урочисто, то тривожно, то трепетно і ніжно. Музиканти перебували у великому таїнстві музичного виконання! Виконання не для галочки, задля оцінки чи заробітку, а для душі, за велінням серця.

У 1996 році духовому оркестру було присвоєно звання «народний». Багато випускників оркестру не покидали колективу й будучи уже зрілими людьми. З усіма знаходив спільну мову Костянтин Іванович: і з зовсім ще малими хлопчаками, і з юнаками, і з дорослими мужчинами. Дуже подобалося йому готувати номери солістів з оркестром. Під акомпанемент оркестру звучали романси, вальси, патріотичні пісні і, бувало, навіть арії з опер.

 

1994 рік
 

Цьогорічного травня нашому оркестру було б 59. Шкода, що відійшов керівник… З його відходом розпався і колектив. Були спроби у оркестрантів організувати роботу оркестру, та, на жаль, не вийшло.

Про популярність оркестру в селищі говорить і той факт, що кожного разу перед виборами перед кандидатами на посаду селищного голови та депутатів жителі селища ставлять питання про відродження в селищі духового оркестру. І хоч кажуть, що незамінних людей нема, та замінити Костянтина Івановича Тарасенка за ці роки так ніхто і не зміг…     

 

Мистецькі палітри гуртків

Популярністю у дівчаток в дев’яностих роках користувався гурток юних барабанщиць (на жаль, функціонував він не дуже довго) та танцювальний гурток, який працював у перші роки створення закладу, а відновив свою роботу аж у двотисячні роки.

На сьогодні з мистецьких гуртків в закладі працюють зразковий театральний колектив «Цвіт папороті», гурток духовної пісні (керівник матушка Надія Грицкевич) та хореографічний гурток «Фантазія», керівником якого є Людмила Володимирівна Кашпуренко.

         Ці колективи – учасники всіх концертних програм у селищі. Часто вихованці цих гуртків брали і беруть участь у багатьох культурно-мистецьких заходах, фестивалях, конкурсах, що проходять у районі і в області. У кожного колективу є свої традиції, свої досягнення, свої прагнення і мрії, яких вихованці вчаться досягти разом із своїми улюбленими творчими керівниками.

 

Танцювальний гурток, 60- ті роки

 

гурток "Духовна пісня" 2000 рік

          Так, в біографії гуртка «Духовна пісня» участь і перемоги у Міжнародному фестивалі «Рекітське сузіря», перемоги та призові місця у районних та обласних конкурсах «Юна зірка», «Вифлиємська зірка» , неодноразова участь у конкурсах та фестивалях колядок та щедрівок, молодіжних духовних форумах, участь і призові місця у Всеукраїнських експедиціях «Моя батьківщина Україна», та багато інших досягнень.

         Вихованці театрального гуртка неодноразово здобували призові місця за участь у районних та обласних конкурсах драматичних колективів, конкурсах читців, районних фестивалів, тощо. У цьому році колектив вшосте подав матеріали на підтвердження почесного звання «зразковий художній колектив».

         На рахунку хореографічного гуртка «Фантазія» – участь і призові місця в районних та обласних конкурсах з хореографічного мистецтва «Веселі закаблуки», участь у селищних та районних фестивалях.

 

хореографічний гурток «Фантазія»

 Нерідко гуртки тримаються на ентузіазмі та відданості своїй справі їх керівників. Керівник хореографічного гуртка сама шиє костюми, тканину на які купує частково за свої кошти, а частково за кошти самих вихованців. В цьому році поїздка на обласний конкурс стала можливою тільки завдяки зусиллям головного спеціаліста відділу освіти І. Г. Креденсир та коштам, які виділила на поїздку Благодійна фундація «Пагін милосердя» (Леонід Ус) та районна організація ветеранів-учасників АТО (Микола Юрах), за що ми їм дуже вдячні.

Надія Максимівна неодноразово теж самотужки шукала транспорт для доставки дітей на конкурси, фестивалі. А їх на рахунку цього гуртка теж немало.

 

хореографічний гурток
 

Дуже шкода, що з кожним роком на позашкілля все менше і менше виділяється коштів. В звязку з нестачею грошей у закладі значно скоротилася кількість гуртків та груп. Донедавна досить популярним як у закладі, так і в селищі був гурток естрадної пісні, яким опікувалися Жанна Борисівна Демидчик, пізніше – Марія Ананіївна Нестерчук. Вихованці цього гуртка були улюбленцями публіки. Значно скоротилася кількість технічних гуртків, зовсім відсутні гуртки споривно-туристичного та натуралістичного напрямів, журналістики, які теж були досить популярні у школярів.

Та не дивлячись на всі труднощі, гуртки працюють на повну силу, кількість бажаючих у них займатися не зменшується.

 Відомі педагоги говорили, що кожен, хто працює з дітьми, має свій арсенал прийомів, методів, власних таємниць і здогадок, помилок і перемог – всього того, з чого торується педагогічна стежинка у світ творчої душі.

Кожна дитина – то неповторний світ, тож дуже важливо відчути її індивідуальність, вишукати ті методичні форми, що сприятимуть збагаченню й розвитку творчого потенціалу, розкриттю її здібностей, бажанню й умінню вчитися, творити, відчувати радість пізнання. А наші будні – це постійний творчий пошук. Ми вчимося і навчаємось самі, ростемо разом із нашими вихованцями. І в основу своєї роботи кожний педагог кладе любов і повагу до дитини.

 

Ганна Стельмах,

заступник директора з навчально-виховної роботи

КПНЗ «Рафалівський ЦДЮТ».

  
 

У вас недостатньо прав для коментування.