Спека з печерських пагорбів проникала до зали Верховної Ради України. Температура у залі голосування інколи перевищувала на десятки градусів київську спекоту. З кожним винесеним впродовж тижня на голосування законопроектом градус температури у залі підвищувався. Але своєї «точки кипіння» температура досягнула, коли до зали парламенту був внесений президентський проект Закону "Про внесення змін до Конституції України щодо децентралізації влади" №2217а.
У «Володимирецькому віснику» за 26 березня вміщено лист депутата районної ради Михайла Льоди «Напівправда гірша, ніж неправда» – відгук на мою публікацію «А за чорнобильські пільги варто поборотися!» («ВВ» за 19 березня). Шановного автора не влаштовує, що замість кількох наведених ним підстав не голосувати за розглянуте депутатами звернення по чорнобильських пільгах я обмежився лиш однією, яку вважав головною. «Чому не написав – здогадаєтесь самі?» – запитує він і натякає, що журналіст замислив щось кепське.
Давним-давно було одне село, в центрі якого стояв гарний дерев’яний храм, а біля нього стояла висока дзвіниця. Вже не один рік там служив батюшка, який за час своєї служби заслужив авторитет, любов і повагу своїх прихожан. Але одного разу одна із прихожанок вчинила наклеп на батюшку і, чи недочувши, чи недобачивши, пустила по селу неправду, яка швидко розповзлася.
Не вірите? Зараз на собі покажу. От написав Городній О.О. статтю про останню сесію, про те, що було, та не про все. От правду написав, що я виступив "проти", але забув написати проти чого. Чому не написав здогадайтесь самі?
Дізнавшись, що Комітет Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції 16 лютого визнав такими, що не відповідають вимогам антикорупційного законодавства законопроекти про особливості видобутку бурштину-сирцю на родовищах і проявах, які не мають промислового значення, та про видобування та реалізацію бурштину не можу втриматися, щоб не висловити своєї думки.