Арт-медіа Полісся - Enter your slogan here

Середа, третє жовтня нинішнього року, скоріш за все надовго запам’ятається не лише мені, але й багатьом уболівальникам футболу нашого району. Чому? Мабуть, не лише розгромними рахунками, зафіксованими того дня на стадіоні в Рафалівці, але ще й досить рідкісним природним феноменом, який могли спостерігати пополудні жителі селища. Та про все за хронологією.

 Отож, коли я прибув на стадіон, над ним висіли важкі дощові хмари і якраз завершився поєдинок юнацьких команд господарів та останньої команди турнірки – ХФК «Надія» з Рівного. Майже одразу сипонув дощ, що тривав недовго – всього декілька хвилин, і на небо вигулькнула веселка.

Ледве я встиг запитати рахунок і почути відповідь: «10 : 0 на користь місцевих хлопців», як хтось з уболівальників сказав, що ось, мовляв, небесна канцелярія підтверджує розгром на футбольному полі.

І тут же природа явила ще одну веселку, вище першої.

«А це що за символ?» – запитав я того чоловіка. «Значить, бути ще одному погрому…» – почув у відповідь. Тут довелося знизати плечима і піти у своїх справах. Повірити у те, що рафалівчани розгромлять ФК «Малинськ», я не міг, знаючи силу суперника, а те, що вийде навпаки – просто не хотів. Та, як показали найближчі півтори години, той уболівальник не просто мав рацію, але й виявився майже пророком.

 А тепер трохи про суперника. На момент прибуття до Рафалівки малинчани перебували у статусі лідера групи «А» аматорського чемпіонату України, вчинивши погром у домашньому матчі команді з Хмельницького – 6 : 2, і віце-лідера чемпіонату Рівненщини.

У першому колі у Малинську перевага – 2 : 0 була на боці місцевих. Крім цього, колектив останнім часом посилився трьома гравцями київської «Оболоні – Бровар» – Проневичем, Єрьоменком та Корольчуком (особливо вражає останній – нападник гренадерського зросту під два метри) та захисником луцької «Волині» Романом Вороб’єм. Та ще й команда набрала такої форми, що на даний момент є найпершим претендентом на чемпіонський титул, хоча по очкам поступається сарненському «Маяку». Вражаюче виглядала й антропометрія гостей – більшість їхніх футболістів на голову вищі за опонентів, а найменші у господарів Сад та Федіна поруч з Корольчуком виглядали пігмеями.

А що ж підопічні тренера Івана Мальця? У них зараз великі проблеми зі складом. Я вже писав, що четверо гравців покинули колектив після першого кола, ще двоє, причому обидва (Стельмах та Корзюк) – форварди, дискваліфіковані після скандального дербі з «Ізотопом», брати Левкови поїхали шукати заробітчанського щастя до Польщі. Тож довелося повертати до команди Михайла Лемешинського, який декілька місяців взагалі м’яча не бачив, і сподіватися на те, що не підведуть вчорашні новачки.

Усе це, звісно, як-то кажуть, розмови для бідних і навряд чи можуть виправдати той приголомшливий погром – 0 : 9, який трапився того дня. Скоріш за все, господарі «перегоріли» ще до гри, а під час двобою у команди не знайшлося ні майстерності, ні характеру, щоб хоч якось виправити становище.

 Візитери з перших хвилин зім’яли захисні порядки рафалівчан, ніби не помічаючи опонентів, чий захист нагадував прохідний двір. Вже в першому таймі рахунок став – 5 : 0 на користь підопічних Богдана Самардака, причому відзначалися на лише згадані вище Корольчук (двічі) та Воробей, але й добре відомі усім вихованці регіонального футболу Віталій Брикса та Василь Лойко.

 По перерві приїжджі зробили одразу 6 замін, і у місцевих уболівальників зажевріла надія, що ще не все втрачено. Та малинські резервісти безжально розтоптали сподівання господарів, забивши ще 4 голи зусиллями Анатолія Онищука (двічі), Миколи Гайдучика та Богдана Скоцького.

Ну що тут скажеш чи напишеш? На думку спадають лише банальні фрази на зразок: «Все колись буває вперше» чи «Краще один раз поступитись 0 : 9, ніж дев’ять раз по 0 : 1». Мабуть, правильніше буде якнайскоріше забути це як жахливий сон, і у наступних зустрічах повертати втрачений авторитет.

 Уже в суботу у Садовому рафалівчани зіграли в зовсім інший футбол, прагнучи реабілітації, але знову не поталанило. У деяких моментах гості навіть перегравали підопічних тренера Володимира Новака, матч був, як-то кажуть, до першого гола, і цей єдиний гол пощастило забити господарям за 10 хвилин до фінального свистка. Зробив це найдосвідченіший гравець Садового захисник Олександр Дмитрук – 1 : 0. Щоправда, як свідчать очевидці, перед цим він відштовхнув суперника, та арбітр цього не помітив.Втратили очки і юнаки, так ті хоч не поступилися – 0 : 0. АГАТ у гощанському дербі здолав Бугрин – 2 : 1 і допоміг «Ізотопу – РАЕС», який привіз нічию з Радивилова – 2 : 2 (юнаки – 3 : 1), вийти на 4 місце. Ще очко у себе вдома взяв аутсайдер з Рокитного у двобої з Кричильськом – теж 2 : 2.

Лідируюча трійця на вихідних не грала, тож наверху усі залишилися при своїх інтересах. Тут, правда, виникає дуже цікаве питання: а коли ж буде догравати свої відкладені зустрічі той же ОДЕК, у якого їх уже щонайменше чотири?

 Тепер до фінального турніру першості області, у якому зіграно третій тур. І третю нічию у ньому зробили володимирчани, які у неділю приймали у себе команду легенди здолбунівського футболу – Олександра Довгальця – «Локомотив». Гості повели ще до перерви, реалізувавши пенальті – 0 : 1. Наш голкіпер Дмитро Андрєєв напрямок удару вгадав, але зупинити сильно пробитий м’яч все-таки не зумів…

Господарі відігралися у другому таймі. Ігор Черевач, що вийшов з лави запасних, заробив перспективний штрафний, а Сергій Дячук його вміло реалізував – 1 : 1. На тому і розійшлися.

Лідер з Вельбівного переміг у гостях ОТГ «Клевань – Оржів» - 2 : 0 і трохи відірвався від переслідувачів, згромадивши 20 очок.

На друге місце вийшов Малятин завдяки домашній звитязі над Дубровицею – 2 : 0 (16 балів). Третє ділять Здолбунів та Рачин (по 14), який програв у Костополі – 1 : 3. Саме на полі команди із Дубенського району 13-го жовтня буде завершувати перше коло фінального турніру МФК «Енергія», яка наразі йде п’ятою (11 очок).

 Передостанній тур чемпіонату району дав відповідь на те, хто стане віце – чемпіоном Володимиреччини. Кідерським «юнакам», щоб забезпечити собі срібні медалі, треба було вдома обіграти найближчого переслідувача із Канонич, що вони й зробили – 1 : 0. Гол на вагу почесного другого місця забив у середині першого тайму Назар Кібиш. У принциповому поєдинку ще серед тижня МФК на «Янтарі» наголову розбив Воронки – 8 : 2, помстившись за поразку у першому колі. Скориставшись осічками каноничан, на третє місце вийшов Сопачів, до якого не приїхали Цепцевичі.

Доля районної «бронзи», таким чином, тепер вирішуватиметься 11-го жовтня, коли сопачівці прийматимуть райцентрівських муніципалів, і у разі перемоги господарів гра Каноничі – Любахи їх уже не цікавитиме.

Новоспечений чемпіон з Вараша у неділю грав у себе з Жовкинями. Пройшло лише 5 хвилин, а монолітівці вже вели – 1 : 0 після гарматного удару з гострого кута Олександра Колоса. Проте гості не знітилися і до перерви не лише відігралися, але й вийшли наперед – 1 : 2 зусиллями Сергія Совгутя та Дмитра Миронюка. Жовкинці, до речі, справили досить приємне враження, і особисто мені незрозуміло, як з таким рівнем гри вони займають фактично останнє місце?

Щоправда, проти енергоремонтників їм вдалося протриматися десь біля години ігрового часу. А потім більш досвідчені господарі все-таки взяли своє – 4 : 2. Відзначилися Василь Квачук, В’ячеслав Штинь та Олександр Федіна (з пенальті). Словом, для «Моноліта» вийшла досить ґрунтовна репетиція перед прийдешнім фіналом районного Кубка з цепцевицькою «Горинню», який заплановано на Покрову у райцентрі.

Юрій Ковалець.

Таблиці результатів чемпіонату та першості  району з футболу станом на 07.10. 2018 року

І-ліга.

ІІ-ліга.

І-ліга

Моноліт – Жовкині 4-2, МФК - Воронки 8-2,  Жолудськ - Любахи 0-3*, Сопачів – Цепцевичі 0-3*  Телковичі – Полиці 3-0* , Кідри - Каноничі 1-0.

ДО УВАГИ ВБОЛІВАЛЬНИКІВ.

14 жовтня у Володимирці на стадіоні в парковій зоні відбудеться фінал кубка району. Початок матчу о 15:00.