Чи правда, що сьогодні в Україні на рядових заправках (без приставки «Євро») немає справжнього бензину марки А-95? Мовляв, на нафтобазу закочують цистерну бензину А-92, додають присадки для підвищення октанового числа – і виїжджає звідти вже цистерна з бензином А-95?
Іван Базака, смт Володимирець.
Справді, за даними Київського Інституту споживацьких експертиз, торік в Україні біля 20 відсотків АЗС торгували неякісним пальним (проби брали на заправках 10 провідних вітчизняних та зарубіжних нафтових компаній). Дослідження проводили за такими параметрами: октанове число, масова частка сірки і бензолу, сумарна частка ароматичних вуглеводнів, хімічний склад бензину.
Виявилося, що найякісніший бензин продають великі мережі АЗС, орієнтовані на імпорт пального. В невеликих регіональних мережах, де торгують в основному нафтопродуктами української переробки, можна легко «нарватися» на неякісний продукт. Це особливо показово в період різкого подорожчання пального.
Ось найпростіші способи перевірити якісне пальне. Додайте в бензин марганцівки – якщо він порожевіє, значить, містить воду. Справжній дизель трохи темніше соняшникової олії і має приємний масляний запах, а темний колір і сморід як від мазуту – ознака підробки.
На нафтопереробних заводах (НПЗ) нафту нагрівають і методом прямої перегонки розділяють по температурах кипіння на різні види палива: бензин, гас, дизпаливо і мазут. Однак товарною продукцією вони стають тільки після видалення шкідливих для двигуна сполук (смол, сірки, парафінів та інших компонентів) – для цього пальне проходить додатковий процес очищення. Після цього продукцію продають за оптовою ціною на нафтобази, куди вона часто надходить у вигляді напівфабрикату, в який вже за місцем заливають присадки (октанозбільшуючі, антидетонаційні, миючі та багато інших) і отримують той самий «А76», «А92» і «А95» . Тільки після цього готовий продукт везуть на АЗС і продають автомобілістам.
Начебто не казка, а можливості сучасної хімії? Тільки проходить час – і всі присадки такого штучно збагаченого палива випадають в осад і шкодять двигун. Скажімо, рижий наліт на свічках запалювання свідчать, що в бензині є металовмісні (наприклад, дешеві китайські) присадки, тетраетил свинець, нафталін, сполуки бензолу, метил-трет-бутиловий ефір, етиловий спирт та ацетон. В солярку додають влітку сірку та домішки, взимку – бензин та керосин. Найгірша справа – з бензольними присадками. Вони не залишають видимих слідів, але сприяють відкладенню смол на форсунках, жиклерах і клапанах, в результаті чого паливна система (інжектори, ПНВТ, форсунки) виходить із ладу. В Європі в бензин на нафтобазі додають спеціальні миючі присадки. У нас це – проблема самого водія.
Втім, авторинок сьогодні пропонує широкий вибір і профілактичних, і так званих «ремонтних» присадок. Але в техніці діє той же принцип, що й у медицині: «не нашкодь». Доза присадок має відповідати об’єму пального – інакше смолисті відкладення відриваються шматками і можуть просто закупорити паливні магістралі. А різноманітні ревіталізанти можуть так відновити поверхні тертя двигуна, що «заляжуть» кільця поршнів; внаслідок росту робочого тиску потечуть сальники. Двигуни, де працювали ревіталізатори на основі металокераміки, шліфуванню та розточуванню не піддаються.
< Попередня | Наступна > |
---|