Олег Рибак, лікар медпункту першого батальйону 93 гвардійської чотирикратно орденоносної ОМБ: «Я не міг поступити інакше, адже там потребували моєї допомоги».
Пам’ятаєте сюжет по ТБ про дівчину-солдата під позивним «Лютік», якій снарядом відірвало обидві ноги? Вона залишилась жива тільки завдяки вчасній та професійній первинній медичній допомозі, яку надав наш земляк-володимирчанин, мій однокласник і колишній колега, а нині лікар-реаніматолог міської лікарні м. Рівне Олег Рибак.
Народний депутат України розповів про причини «бурштинової лихоманки» та перспективи легалізації незаконного бізнесу.
Після піврічного затишшя тема варварського видобутку бурштину на Поліссі знову стала топовою. Спровокували її два фактори. Спочатку в інтернеті з’явився черговий репортаж активістів Автомайдану, які заїхали на поліську глибинку і зняли з безпілотника сотні людей, які бабраються в болоті в пошуках «сонячного каменя». І майже одночасне з ним повідомлення польських митників, які на кордоні з Волинню затримали півтори тонни бурштину.
Відкрили оновлену поліклініку Володимирецької ЦРЛ. Але на цьому лише розпочалася епоха змін у сфері медичного обслуговування Володимиреччини. Новими коридорами люди йтимуть до лікарів у нові кабінети, лежатимуть в нових палатах з покращеними умовами, користуватимуться новим медичним обладнанням, яке дозволить швидше ставити на ноги хворих. А чи стали ми від того вдячнішими, обачнішими, акуратнішими, бережливішими? Чи спростилася робота лікарів завдяки оновленню умов їхньої праці і чи змінилося їхнє ставлення до хворих?
Сьогодні я знову повертаюся до ініціативи, яка перевернула наш район. Це – доброчинність і пожертва. Хочу висловити свої судження на природу меценатства і розповісти про одну людину, яка на Володимиреччині фактично перевернула світ. Цю неординарну особистість одні безмежно люблять і поважають, інші – відкрито заздрять. І все це через гроші, через благодійність та соціальні ініціативи.
У нашому районі живе жінка, яку неоднозначно оцінюють і котрій дають неоднозначну оцінку. Але ця жінка на Володимиреччині вже заслужила повагу. До її думки прислухаються. Ця жінка зуміла із найнижчої бідності піднятися до висот, коли собі може дозволити все. Її називають Королева Марго, Цар-баба. А справжнє ім’я цієї скромної і простої жінки – Марія Вікторівна Іваненко.