Почався Великий піст. Багато православних цієї неділі було у церквах, люди сповідалися і причащалися. Радує, що тягнуться до Бога великі і малі, стараються дотримуватися Закону Божого, адже віра – це, часом, єдине, що тримає нас на цьому світі.
«По вірі вашій буде вам», – пише Євангеліє від Матвія. Отож, лишається нам вірити, надіятися і любити. Напевне, в цих словах – вся суть життя…
За даними статистики, соціально-економічне становище Володимиреччини непросте. На кожне вільне робоче місце у нас припадає 88 зареєстрованих безробітних. Розмір заробітної плати по району торік не досягав середньообласного рівня. Про нашу промисловість у статистичних зведеннях взагалі не йдеться, а сільське господарство порівняно з 2015 роком знизило показники. І все ж, район жив, трудився і домігся певних успіхів.
Про те, яким видався минулий рік і чого сподіватися від нинішнього, – наша розмова з головою Володимирецької райдержадміністрації Володимиром ХОРУЖИМ.
Про робочі будні районної медицини писалося не раз. Як мовиться, неозброєним оком видно, що останніми роками життя медика відчутно змінилось, і до того ж – не в гіршу сторону.
ЦРЛ прагне крокувати у ногу з сучасними лікувальними технологіями. І хіба не приємно, побувавши, скажімо, у терапевтичному відділенні, почути гарні відгуки пацієнтів? Люди задоволені створеними тут умовами. А ще зазначають, що приємно вражені ставленням до них медперсоналу: всі привітні, дбайливі, сповнені бажання допомогти.
Жителька Володимиреччини оберігає спокій лучан
25-річну Галину Бартосевич із Жовкинь знаю дуже давно, з дитинства проживаємо неподалік одне від одного. Скільки пам’ятаю, в школі вона завжди була доброю, відповідальною ученицею.
Сама ж Галина зізнається, що справді була «хорошисткою»: добре навчалася, завжди боялася запізнитися в школу на уроки. Прийшовши зі школи, одразу сідала вчити уроки. Не йшла гуляти з подругами до тих пір, поки не зробить домашнє завдання.
«Війна – це коли на складах гниє купа зброї і техніки, а ти бігаєш з ремонтним калашматом і їздиш на старому ніссанчику, купленому волонтерами.
Війна – це коли ти борешся з собою, коли страх, лінь, біль та інстинкт самозбереження кажуть тобі: «Ні! Не треба!», а ти через силу робиш крок вперед і відчуваєш, що ти правий.