HomeНаше життяЗустрічі для вас«Вічний революціонер» з Володимиреччини

«Вічний революціонер» з Володимиреччини

( 0 Votes )

Не хлібом єдиним живе людина. Чи можна з цим не погодитись, коли бачиш різномаїття поліських талантів?

Низку таких, безперечно, очолює відома на весь світ уродженка Володимиреччини Ганна Йосипівна Леончук. Куточки її творчої душі знаходяться і сьогодні в народних музеях не лише України, а й інших країн СНД.

Цьогоріч буде 35 років, як її вже нема на світі. Однак залишилась вона в памяті нашого суспільства, у памяті величезного кола своїх послідовників, друзів, знайомих та близьких. А ще – у пам’яті сьогоднішніх студентів Рівненського державного гуманітарного університету, де в курсі навчальних дисциплін інституту мистецтв вивчаються і роботи Ганни Йосипівни.

Донька майстрині, Віра Іванівна Ковальчук, радо розповіла про свою матір.

Донька майстрині, Віра Іванівна Ковальчук– Наша мама народилася у 1917 році. І те, який внесок вона зробила в розвиток народного ужиткового мистецтва, дійсно відповідає революційній епосі. Дар ткацтва передався їй у спадок від матері та бабусі. В ті роки українська тематика в цьому напрямі мистецтва не мала популярності, навіть більше – будь-яке поширення всього українського всіляко гальмувалось.

Однак наша мама не боялась труднощів. Пропагувала народну творчість по всьому тоді ще Радянському Союзу. Сама ж і виставки своїх робіт організовувала. Оце складе власні роботи у валізку – і вперед, в турне по Україні, Польщі, Білорусії... Людей завжди, розповідала, тьма збиралась на таких виставках. Всі дивувались, як і зараз – невже можна самій виткати на верстаті те, що інколи не під силу навіть заводській машині? Адже в незліченних її тепер вже експонатах – жодного повторення візерунків. У нашої майстрині ніколи не було двох однакових робіт.

Я часто питала у мами, звідки береться ота оригінальність її робіт. А вона мені відповідала, що натхнення, як у митця, їй ніби з неба йшло. Поки тче один рушник, перед очима вже вимальовується схема візерунку наступної роботи. І так рік у рік, до останнього дня життя…

Всі мамині роботи я бережу. Багато мистецьких речей мама думала ще наткати. Та робота її застигла на півдорозі; не дотканими залишились рушники, скатертини на верстаті…

Віра Іванівна каже, що часто працівники районного Будинку культури просять мамині ткані роботи для участі в різних проектах, урочистостях і святах. Учні, які пишуть наукові роботи з теми народного-ужиткового мистецтва, теж просять для презентацій експонати ткацьких витворів Ганни Йосипівни. І вона залюбки ділиться цим багатством, однак просить повертати, бо все це – їй дороге і святе. Ніякий музей не збереже ті роботи так, як збережуться вони в руках доньки заслуженого майстра народної творчості України.

За її словами, Ганна Йосипівна завжди була чесною, простою, доброю і щирою людиною. А в Каноничах пам’ятають її ще й як поважну коровайницю.

Співбесідниця розповідає, що мати їх постійно вчила власним знанням і умінням. Всіх дітей своїх навчила і шити, і вишивати, і в'язати. Вони потроху передають ці знання своїм дітям та онукам. Шкода, що тепер, як каже Віра Іванівна, лише Інтернет в голові у дітей...

Онуку, цьогорічному випускнику, мама вишиває наразі рушник. Та й взагалі свої вишиті роботи роздає людям, а от мамині – зась, то пам'ять, то святе: дивіться, будь ласка, але повертайте.

Віра Іванівна показує материні роботи – плаття, сорочки, серветки, рушнички, рушники, скатертини, простирадла… Перед очима майорять такі старовинні, такі різноманітні візерунки! Дивишся і розумієш – ось воно, серце українства, – в таких от автохтонних роботах. Навіть Рівненський льонокомбінат та Дарницький шовковий комбінат приїжджали подивитись на її ткані роботи, аби перейняти схеми візерунків.

ткацькі вироби уродженки Володимиреччини Ганни Йосипівни Леончук
 
ткацькі вироби уродженки Володимиреччини Ганни Йосипівни Леончук
 

Дістає жінка також і цілий портфель з публікаціями про свою матір – авторитетні кореспонденти популярних районних, обласних, всеукраїнських та радянських газет і журналів брали інтерв’ю у майстра із ткацтва. Тут же і безліч дипломів, нагород та подяк Ганні Йосипівні.

ткацькі вироби уродженки Володимиреччини Ганни Йосипівни Леончук
 
 
Ганна Йосипівна Леончук

 

Сама Віра Іванівна теж має дипломи-подяки за вагомий внесок у збереження і популяризацію етнокультурної спадщини та історико-культурних традицій Володимиреччини…

До речі, на честь Ганни Йосипівни Леончук у Володимирці названо одну з вулиць, а на будинку, де вона колись жила, висить меморіальна дошка. Володимирецький районний народний музей теж має куточок народної майстрині.

Ось так, напевно, й треба жити – добрим серцем та талановитою душею надихати своїх сучасників і нащадків.

Олена СТЕЛЬМАЩУК

 

У вас недостатньо прав для коментування.