HomeНаше життяЗустрічі для васСлужба, на якій гартується характер

Служба, на якій гартується характер

( 0 Votes )


У старі добрі часи військову службу, зокрема офіцерську, хтось влучно назвав почесною і серйозною професією «захищати Батьківщину». Не менш мудро звучить і вислів про те, що «у війни не жіноче обличчя». І згоджуючись із цими глибокими та безперечними висновками, їх можна доповнити ще одним, так само перевіреним життям: «За будь-яких обставин  порох у порохівниці тримай сухим».

             Наші Збройні Сили, на жаль, не похваляться колишньою оборонною могутністю. Зрозумілі, як на вчора, поняття «ворог» - «друг» нині теж втратили чіткість. Але календар, попри все, береже урочисту і серйозну дату – День Збройних Сил України. І з цієї нагоди ми попросили військового комісара Володимирецького об’єднаного районного військового комісаріату підполковника Андрія УСІКА відповісти на кілька важливих для читачів запитань. 

– Андрію Володимировичу, чи багато жителів Володимиреччини, включаючи місто Кузнецовськ, служать нині в армії і як, по яких регіонах вони розподілені для проходження служби?

– Таких земляків маємо близько сотні, і проходять вони як строкову службу, так і  службу за контрактом. Колишня практика «закріплення» молодих воїнів за своїми або суміжними областями виявилася хибною, тому служать наші хлопці по всій Україні. І ставляться вони до цього з розумінням.

– За якими критеріями їх відбирають на військову службу? Яку роль при цьому відіграє стан їхнього здоров’я?

– Критеріїв, за якими здійснюється відбір, багато. І насамперед – це стан здоров’я призовника. Відтак велике значення мають рівень освіти і сімейне становище, релігійні переконання і морально-психологічний стан, відсутність у призовника судимостей і приводів у міліцію. Прикро, але загальний стан здоров’я молоді, яка призивається з району, з кожним роком погіршується. Це засвідчує статистика. І вона ж свідчить, що Рівненщина з кількома іншим областями лідирує щодо чисельності призовників, визнаних непридатними до військової служби.

– Чи підтримується якимсь чином зв'язок з воїнами-земляками і з якою метою це робиться?

– Такі зв’язки є, але, на жаль, не з усіма. Контактуємо ми, звичайно, з командирами військових частин, батьками і самими військовослужбовцями. І цей моніторинг проводиться для вирішенню питань щодо проходження юнаками військової служби, а також при виникненні сімейних обставин та інших важливих випадків.

– Чи існує поняття «солдатська відпустка» і що дає солдатові на неї право?

– Звичайно, відпустки військовослужбовцям надаються. Але робиться це у відповідності з законодавством: за сімейними обставинами або у зв’язку з навчанням. Обов’язкових відпусток як таких немає.

– Як наші земляки, звільнившись у запас, оцінюють службу в армії? Чим вони задоволені і що їх найчастіше непокоїть?

– На цю тему я розмовляв з багатьма звільненими у запас воїнами. Найчастіше свій армійський досвід вони характеризують з позитивної сторони. І найбільш задоволені тими навичками, які отримали під час проходження служби. Хлопці задоволені новими знайомствами, стократ перевіреною солдатською дружбою і змінами у своєму світогляді та у поглядах на життя. Одягнувши військову форму, боязкі недосвідчені хлоп’ята стають цілком дорослими людьми, і це якнайкраще говорить на користь армії.

– Чи траплялися з нашими земляками прикрі випадки внаслідок нестатутних стосунків у військових частинах? Як вони відгукуються про так звану «дідівщину»?

– Від тих, із ким довелося спілкуватися, жодної тривожної розповіді про засилля у солдатському співжитті «дідівщини» не почув. Хлопці вважають, що це ганебне явище відмирає, як пережиток учорашнього дня. І так само не довелося зіткнутися з прикрими випадками, що сталися з нашими хлопцями внаслідок нестатутних стосунків. Звичайно, це радує. І саме так повинно бути у нашій армії.

– Чи проходять наші землякіи службу за межами України і як вони характеризуються командуванням?

– Ні, такої інформації немає. А це значить, що і військовослужбовців-земляків у «гарячих» точках планети не маємо.

– Наскільки підготовлені наші хлопці до служби в армії і де, в яких колективах та організаціях ця підготовча робота поставлена найкраще? Хто безпосередньо нею займається і в яких формах вона проходить?

– Прикро казати, але підготовка призовників до служби з кожним роком погіршується. Звичайно, це пов’язується із застарілою матеріальною базою, недостатнім фінансуванням, низькою фізичною підготовкою призовників та іншими чинниками, які зараз впливають на наше суспільство. Однак і попри це є приклади хорошої роботи з призовною молоддю. Краще, ніж в інших, ця робота проводиться у Володимирецькому районному колегіумі, Полицькій та Антонівській ЗОШ, а також у Городецькому НВК. Зрозуміло, набутий ними досвід треба поширювати.

– І на завершення розмови. Що б ви, Андрію Володимировичу, побажали молодим людям, яким незабаром отримувати приписні посвідчення і готуватися до військової служби?

– Перш за все щиро всіх їх вітаю зі святом наших Збройних Сил. А крім доброго здоров’я, бажаю тієї сили духу, яка робить усіх нас мужніми і самовідданими людьми. Це не приходить само собою, тому прошу призовну юнь всерйоз зайнятися фізичною підготовкою та наполегливо підвищувати рівень загальноосвітніх знань. Адже відоме суворовське правило «важко у навчанні – легко у бою» ніким не заперечується. Та й відповідальна професія «захищати Батьківщину» залишається у числі найпочесніших.

 

Записав Олексій ГОРОДНИЙ.


 

 

У вас недостатньо прав для коментування.