Авторизація

HomeНаше життяЗустрічі для васБатьківська субота – молитва за предків

Батьківська субота – молитва за предків

( 1 Vote )

 

Після тривалої перерви хочу відновити в нашій газеті розмови про духовне. Про віру, надію та любов.

Адже на цих вічних засадах ґрунтується наше життя. Без цих складових не може існувати людина, бо часто тільки віра рятує нас від найгіршого і тільки завдяки надії на краще продовжуєш жити. А найважче, коли втрачаєш рідних людей…

Сьогодні я розмовляю з настоятелем храму Мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії села Балаховичі священиком Олександром Денисюком.

Отче Олександре, на календарі листопад і в першу суботу Церква встановила поминальну батьківську суботу. Яка історія цієї служби? Для чого Церква молиться за померлих?

Кожен із нас складається з тіла і душі, і у кожного рано чи пізно настає час, коли тіло і душа розлучаються. Це явище ми називаємо смертю. І, мабуть, кожен у житті задавав собі питання: «А що буде далі?». Для людини невіруючої чи бездуховної не знайдеться відповіді на це питання, тоді ж як православна знає твердо, що буде далі і як поступати, якщо хтось нас покинув у земному житті.

По перше, у Бога немає мертвих, для Нього всі живі. Зі Священного Писання нам відомо, що немає можливості покаятися після смерті, тому покійні мають потребу у допомозі живих. І наш обов’язок молитися за упокій душ наших рідних і близьких та прощення їхніх гріхів. Звісно, кожен особисто молиться за це вдома, але Церквою установлені ще такі поминальні дні, як вселенські батьківські поминальні суботи з особливими заупокійними службами.

Існують конфесії, які мають інше ставлення до померлих, дискутують на ці теми, і мають на це повне право. Але якщо почитати книги Старого Заповіту, то ми знайдемо неодноразові згадки про те, що ще тоді люди молилися за померлих (Вар. 3:4), роздавали за покійних милостиню (Сир. 7:36), (Т.в. 4:18), накладали на себе піст в ім’я померлих (2 Цар.1:11:12).

Дуже добре і ясно описується приклад в епоху Іуди Маккавея, який у 161 до н.е. керував єврейським повстанням проти язичників. Як оповідає Писання, після битви у загиблих одноплемінників виявили ідольські речі, взяті як трофеї. Це було гріховним вчинком, тому іудеї звернулися до Бога з молитвою, щоби простилися гріхи убитих воїнів. Навіть зібрали пожертви з усіх присутніх, а Іуда Маккавей відправив все у Єрусалимський храм, щоби принести там умилостивлену пожертву за мертвих, щоб розрішилися від гріха (2 Мак. 12:40, 42, 43, 45).

Про те, що за гробом можлива зміна долі грішників відкрив нам Сам Господь: «…всякий гріх і хула простяться людям, а хула на Духа не проститься … ні в цьому віці, ні в майбутньому». Саме тому наша Церква установила освячення колива, заупокійні служби, панахиди, щоб призвати своїх чад згадати про померлих у церковній загальній молитві, щоби принести свою жертву, щоб наші рідні, які вже після гробу не мають можливості покаяння, отримали від нас ту підтримку і поміч, на яку так сильно чекають.

Яку пожертву можна чи треба приносити до храму в ці дні?

Милостинею за померлих є ті продукти, які приносимо в храм; гроші, які роздаємо жебракам в ім’я покійного. Стосовно продуктів, то це зазвичай хліб, мед, цукор, олія, борошно, крупи тощо. Але існують і місцеві традиції, про які можна дізнатися безпосередньо в кожному храмі.

Після панахиди ці продукти зазвичай розподіляються між малозабезпеченими, хворими та служителями храму. У більшості парафій продукти відвозять у лікарні, в’язниці, сиротинці, інтернати.

Як правильно подати записку на панахиду?

Подаючи записочку за покійних, треба вписувати імена людей, якими були хрещені. Причому слідкувати, щоби у записочці не було самогубців, нехрещених у Православ’ї або тих, хто не був відспіваний православним чином. За таких покійників слід молитися лише в домашній молитві.

Наостанок хочу процитувати слова великого старця Паїсія Святогорця про важливість поминальних служб: «Ті, хто перебуває у відчутті пекла, хотіли б від Бога лише одного – щоб Він дав їм п’ять хвилин земного життя, аби покаятися».

Бог хоче допомогти покійним, бо Йому боляче за всякого грішника померлого, однак Він не робить цього, бо має благородство. Він не хоче дати дияволу право сказати: « Як же Ти спасаєш цього грішника, адже він зовсім не трудився?». Однак, молячись за померлих, ми даємо Богу право на втручання… Тому наша Церква і встановила заупокійні молитви, бо це найкращий «адвокат» для душ спочилих. Ці молитви мають силу вивести душу навіть із пекла.

Дякую Вам за розмову.

Тож поспішімо до храму в вселенську поминальну батьківську суботу, щоби помолитися за тих дорогих серцю людей, які вже завершили своє земне життя, адже вони потребують наших молитов.

Лариса Сарницька.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 167 гостей на сайті