HomeНаше життяЗустрічі для васВ гостях у КП "Аква"

В гостях у КП "Аква"

( 0 Votes )

16 березня Володимирець, як і вся Україна, відзначає День працівників житлово-комунальної сфери. Комунальники щоденно дбають про життєзабезпечення селища, і їх робота непомітна, коли виконана якісно. А от негаразди громада помічає відразу і реагує на них бурхливо. Про те, чим живе комунальна служба, про наболілі її проблеми, плани на майбутнє і далеко  не «кабінетну» роботу комунальників говоримо з начальником КП «Аква» Олександром ПІГАЛЕМ.

     Чи задоволені ви, як особа, відповідальна за комунальну службу, станом справ у цій галузі?

   Чесно кажучи, станом наших справ задоволений не на всі сто. Через зношеність основних фондів послуги, які надаємо, не завжди задовольняють селищну громаду. Необхідні капвкладення у придбання нової техніки, заміну водопровідних та каналізаційних мереж, будівництво зливової каналізації, ремонт приміщень. І результату можна досягти тільки командою, здатною втілити все це в життя. Є певні труднощі, і вони пов’язані не стільки з самою службою, скільки з боргами споживачів за надані послуги. Селище – це наш спільний дім. Порядок у ньому залежить від кожного, хто в ньому живе. Тому дуже розраховуємо на розуміння володимирчан і їхню співпрацю з нами, зокрема на живе спілкування з людьми, яких важливо почути, щоб зробити все якісно і в інтересах громади.

  Які зміни останнім часом відбулись у цій сфері?

– Насамперед – це реорганізація комунальних служб селища, тобто приєднання КП «Житломунсервіс» та «Енергія плюс» до КП «Аква». Тепер усі послуги, крім теплопостачання, надаються нашим об’єднаним підприємством. А теплом на умовах оренди забезпечує ТОВ «Регіон-теплопостачання».

– Одне з ключових питань, безсумнівно, – водопостачання та водовідведення…

начальник КП «Аква» Олександр ПІГАЛЬ  Так, забезпечення селища якісною питною водою та будівництво і відновлення каналізаційних мереж  – це дійсно одне з ключових питань. На даний час будуємо станцію знезалізнення води, й основні роботи у межах майже мільйона гривень практично виконано. Введення в експлуатацію плануємо на кінець травня. І з почуттям вдячності до ТОВ «Поліссябудмонтаж», нашого генпідрядника, треба сказати, що з підземних горизонтів вода подається досить чистою: вміст заліза з 2,1 мг/см3 знижується до 0,3-0,4 мг/см3. На жаль, через стан водопровідних мереж до споживача вона доходить неякісною. Окремі ділянки водопровідної системи побудовані ще в 1958 році, і з 14 кілометрів водопроводу останніми роками прокладено лише 5,1 кілометра поліетиленових труб. Що стосується каналізаційного господарства, то реконструюємо очисні споруди. Роботи виконує рівненська фірма ТОВ «Комфорт-ЕКО», і до кінця року об’єкт вартістю 1,4 мільйона гривень має запрацювати. Відновлено також більше трьох кілометрів каналізаційних мереж.

  Цьогоріч холодна і сніжна зима. Як «порозумілися» з нею комунальники і чи вистачало потужностей для забезпечення життєдіяльності селища в досить екстремальних умовах?

  Зима доставила нам немало клопотів. Як я вже говорив, через застарілу техніку не все виходило, як би того хотілося. Але заручалися підтримкою інших організацій, зокрема управління водного господарства, ПМК -173, ШБД-2, і, думаю, справлялися зі стихією не гірше, ніж в інших районах.

– Які дороги першими зазнають ямкового ремонту цієї весни?

– Володимирець тут не виняток, але для нас це питання номер один. Селищна влада робить усе можливе, щоб поліпшити ситуацію. Але фінансові можливості обмежені, тож виходитимемо з того, що знайдеться у селищній казні. На обслуговування доріг передбачено 170 тисяч гривень. А це і ямковий ремонт, і встановлення дорожніх знаків, і нанесення дорожньої розмітки. Не густо, тому першочергово плануємо ямковий ремонт вулиці Соборної.

– А що скажете про підрозділ, який відповідає за чистоту селища?

– Володимирець продукує дуже багато сміття, тож наша старенька комунальна техніка протягом року вивозить його понад 200 тисяч кубометрів. Ясна річ, це значні затрати. Маємо лиш один сміттєвоз, а решту роботи виконують звичайні трактори. До того ж, роботи не механізовані і потребують людських рук. Техніка часто виходить з ладу. Контейнери для сміття старі та діряві і самі стають осередками бруду. Тому дуже розраховуємо на підтримку громади. Разом було б легше підтримувати порядок. На жаль, тільки 40 відсотків мешканців заключили з нами договори на вивезення сміття. Але й це не найгірше. Населення заборгувало  нам 40 тисяч гривень, і я не розумію володимирчан, які стверджують, що зовсім не мають сміття. Чом же тоді у лісових масивах, переважно у темну пору доби, утворюються сміттєві гори? Чиїх це рук справа, залишається таємницею, бо  зловили зловмисника на гарячому дуже важко. До речі, плата за договором – лише 4 гривні на місяць. Але її ігнорують «закоренілі любителі чистоти».

– Торкнімося й інших болючих питань. Одне з них – освітлення селища…

– Протяжність цих електромереж – 44 кілометри. Непоганий показник, якщо згадати минулі «темні» роки. Якраз освітлення багато в чому формує образ селища, підкреслює індивідуальність площ та окремих вулиць. І хоча дається це не дешево, ми щороку додаємо 2-3 кілометри електроліній, обслуговуємо 700 ліхтарів та закуповуємо енергозберігаючі лампочки. Дякуємо, що люди телефонують і попереджають про збої в роботі таймерів. Загалом же освітлення потребує модернізації й енергоефективності. Хочеться, щоб історичні місця й архітектурні окраси містечка підсвічувались, а всі вулиці, особливо віддалені, достатньо освітлювалися. Але це поки що у планах…

Мабуть, час братися й за облік безпритульних собак?

– Це взагалі для всіх болюча тема. І скажу відверто, наших сил замало, тож залучаємо до діла небайдужих мешканців, ведемо облік та розробляємо схему гуманного регулювання чисельності безпритульних чотириногих.

– І «зелена архітектура» належить до комунального напрямку. Є якісь задуми стосовно цього?

– Дерева, парки, сквери – візитка Володимирця. Але останніми роками він втрачає свої зелені обриси. Саме тому розпочали оформлення центральної його частини. У парку, на площі та «стометрівці» висадили кулясті клени й акації. Але з 55 молоденьких саджанців 20 знайшли зламаними після того, як вони прижилися. Подібне варварство приголомшило і тоді, коли саджали ялини. Аби не рубати щороку новорічну лісову красуню, спеціально посадили кілька ялинок. Але і їх понівечили. Так що екзотичних дерев у Володимирці через низьку свідомість його мешканців буде негусто. Прикра ситуація і з парком, який потерпає від п’яних компаній та будівельних робіт. Більше тішить квіткове оформлення селища. Квіти радують око з ранньої весни до пізньої осені. І я бачив, як дніпропетровці фотографували наш майдан, «щоб своїй мерії показати, яка у людей заквітчана та прибрана площа».

– А буваючи в «чужих» селищах, на що в першу чергу звертаєте увагу?

– Хоч як приємно почуватися туристом, мимоволі звертаєш увагу на господарські моменти, хоч би на те ж прибирання сміття. Якщо ти професіонал, то завжди почерпнеш щось корисне, щоб потім використати його в роботі.

– А про що мріє головний комунальник селища?

– Мрію про те, щоб, зустрічаючи гостей у Володимирці, пишався красою  і чистотою рідного селища. Мені дуже подобаються квітники біля установ і багатоквартирних будинків, і гарна бруківка біля них, у коли все це належно освітлене і потопає в зелені. Треба  зберегти старі насадження у парковій зоні, а молодим – дати змогу прижитися. Вірю, що колись так і буде. І буятимуть у «старій осаді» не тільки Вишневі вулиці, а й  Вербові, Абрикосові, Сливові, Калинові і Бузкові. Варто тільки кожному посадити своє дерево і доглядати за ним.

– А чи є у нас людей «на своєму місці», тобто яких можна відзначити за добросовісність?

– Звичайно, є. Цієї зими нас не раз виручали трактористи Федір Козлюк і Василь Івашко, які й у вихідні чистили вулиці та посипали їх піском. Задоволені і добросовісним ставленням до своїх обов’язків електриків Володимира Наконечного, Анатолія Трохимчука та Сергія Дуляницького, трактористів Василя Веремійчука, Віктора Богдана і Петра Омельчука, майстринь благоустрою та озеленення Ніни Мозуль, Валентини Бабич і Надії Богдан. І їх, і всіх своїх колег сердечно вітаю з професійним святом і щиро дякую за роботу. Наша місія –дуже важлива і потрібна. І саме від праці комунальників залежить, чи збереже Володимирець славу найохайнішого райцентру.

 

працівники КП
 
працівники КП
 
працівники КП

 ВІД ЧОГО ЗАЛЕЖИТЬ чистота Володимирця, ми поцікавились у його мешканців. Ось що вони відповіли:

Віктор, 24 роки: Чистота селища насамперед залежить від тих, хто у ньому проживає. Ніхто ж не думає, що пластикова пляшка, щойно кинута на дорогу, з часом не дасть про себе знати. І відіб’ється це на чиємусь здоров’ї. Треба вчитися думати про майбутнє.

Валентина, 47 років: Щоб райцентр став чистим, треба підвищувати культуру людей. Коли спостерігаєш, як молоді хлопці і дівчата розпивають пиво з пляшок, а потім кидають скло, де попало, складається враження, що ми на рівні дикого племені, яке ще не знає цивілізації. Таких треба перевиховувати, і це обов’язок  влади.

Іван Семенович, 59 років: Марно сподіватися, що світ стане кращим без нашого з вами втручання. Не варто, викидаючи обгортку з-під цукерок, тішитися, що ти не перший, що й до тебе смітили і згодом –смітитимуть. Світ треба починати змінювати з себе і власним прикладом підштовхувати до цього інших. Тільки тоді побачимо Володимирець таким, яким він запам’ятався з часів Гаврила Головка. Як справжньому господарю дому, йому вдалося зробити селище одним із найчистіших в області. А ми ж, нинішні, хочемо в Європу! Чесно кажучи, соромно за володимирчан. Тож давайте не просто любити «стару осаду», а й дбати про неї.

Лідія Петрівна, 56 років: Чисто там, де не смітять. Ніхто спеціально не приїжджає у Володимирець, щоб тут насмітити. Володимирчани його й забруднюють. І над цим усерйоз варто задуматися. Деякі місця просто потопають у смітті, і прибирати його ніхто не хоче. Як на мене, треба формувати у людях почуття господаря селища, як нашого спільного дому.

Яна, 13 років: Усім, хто приїздить до нас, зокрема на наш фестиваль, дуже подобаються Свято-Успенська церква, колишній палац пана Красицького, парк з унікальними деревами. А ще привертає увагу сучасний бульвар з гарними ліхтарями, чистою бруківкою, різнобарв’ям клумб та зеленими екзотичними кущами. Тут завжди людно. Є де посидіти, відпочити і помріяти. Оригінальна й сцена на головній площі. Але все це потребує догляду. І дуже неприємно, коли працю багатьох людей в один вечір перекреслює нетвереза компанія. Любімо і бережімо рідне селище!

Записала Антоніна СВІТЛИЧНА

 

У вас недостатньо прав для коментування.