HomeНовиниВ РайоніПривіт, школо дитинства мого! (+відео)

Привіт, школо дитинства мого! (+відео)

( 0 Votes )

   Чи варто сумувати за тим, чого вже не повернеш? За школою, дитинством, давніми друзями? Мабуть, варто, бо ті спогади – то оцінка нас теперішніх, яку ще й досі нам ставить в атестат зрілості найсуворіший учитель – життя...

 

        Сьогодні свято Першого вересня – день, коли маленьких школяриків уперше у їх «дорослому» житті покличе до науки шкільний дзвінок. Але це буде за хвилин 15-20. А тепер я, колишній випускник Заболоттівської школи, іду рідними стінами своєї Альма-матер у супроводі нинішньої директорки Надії Скібчик, і лункі й порожні ще коридори навівають ностальгію. Із стриманою гордістю Надія Миколаївна показує мені такі знайомі – і такі чужі – оновлені приміщення і класи. А я чомусь пригадую рядки з листа своєї однокласниці: «Я заходила в школу. Знаєш, огорнуло таке відчуття, ніби щось втратив – і щось дуже важливе забув зробити… Колись у старому журналі «Однокласник» був такий віршик:

 

«Іду тепер шкільними коридорами,

вслухаюся в чутливу їхню тишу,

яка так смішно передражнює уроки…

і огортаюсь тихим напівсмутком,

що більше вже за партою не сяду;

але й проймаюсь тихим напівщастям,

що більше вже за нею не сиджу…»

Пам’ятаю, Наталю! І наших однокласників, шибайголів і артистів з переломних часів розпаду Радянського Союзу і становлення незалежної України, і наших всетерплячих учителів. Це лише тепер розумієш, що вони й справді дали нам, дітлахам, путівку в життя, і що хороші оцінки, які маємо у своїх атестатах зрілості, – то й здобуток наших учителів…

 

Але розуміння цього – ще далеко й далеко попереду у шістнадцяти юних школяриків, які прийшли цьогоріч на навчання у Заболоттівську красуню-школу. Сьогодні вони всього лиш несміливі першокласники, які вервечкою ходять за своєю першою вчителькою Вірою Миколаївною Грушевською.

І віриться, що стіни школи на 11 років  стануть рідними і для цих хлопчиків і дівчаток, і для десятків інших «першачків» у всьому районі. Хай їм щастить проторувати свою стежину в житті і надовго запам’ятатися рідній школі не лише дитячими вибриками, а й добрим людським іменем.

 

Сергій СКІБЧИК.

Відео автора.

 


 

У вас недостатньо прав для коментування.