Як володимирчани протестували у Швейцарії (+фото)

( 2 Votes )

У нашій районці ми вже анонсували розповідь про протест українців у Швейцарії у зв’язку з резонансними подіями в нашій державі, що набули світового значення. У редакцію поступають дзвінки. Читачів найбільше цікавить, як наші дівчата опинилися за кордоном…

Володимирчанка Оксана Вознюк після середньої школи вступила до Львівського медичного інституту. Там здобула фах лікаря і працювала заступником головного санітарного лікаря у Сарненському районі. Виховує доньку Ольгу.

А Леся з дитинства мріяла про сцену, про балет. Закінчивши школу, обдарована дівчина вступає до Рівненського – державного гуманітарного університету на хореографічне відділення. Разом із танцями вивчає іноземні мови.

І ось економічна криза підкралася до нашого краю. Щоб якось вижити, студенти РДГУ виїжджають на гастролі за кордон. Їх палко сприймають у Варшаві і Празі, Відні і Берліні. Дізнавшись, що у Швейцарії проходить фестиваль, рівненський студентський колектив узяв курс на місто Базель. Там наші танцюристки у національних костюмах дали прекрасний концерт.

– Так на сцені танцювали, – розповідає Леся Михайлівна, – що за один день по три рази міняли взуття. Разом із нами на цьому фестивалі виступав і місцевий духовий оркестр прикордонників-митників.

Після виступу швейцарські оркестранти вирішили з нами познайомитися. Я добре знала німецьку та англійську мови, тож вільно спілкувалися. Старшим в оркестрантів був Ян Сюттер. Він нам із своїми товаришами показав нам краєвиди міста, провів історичними місцями. А в мене складалося таке враження, що я це чисте і прекрасне містечко вже бачила. Воно видалося мені дуже близьким.

З Яном ми обмінялися адресами, і вже через місяць він запросив мене в гості. Батьки, звісно, були проти моєї поїздки в чужу державу. Але я їх переконала, що нас їде декілька чоловік.

У Швейцарії Ян, не довго вагаючись, і запропонував мені стати його дружиною. Я пояснила, що в нас на Україні руку дівчини просять у її батьків. Ян погодився. І справді: прилетів на Україну, побачив як ми тут живемо. А згодом приїхав із своїми батьками. Весілля справляли у нього, а вінчалися у нас, на Україні.

Зараз Леся Сюттер працює перекладачкою в юстиції, в суді та в поліції. Ця робота почесна і відповідальна. А ще дівчина вела приватну студію бальних і національних танців.

А з Оксаною Михайлівною трапилася ще більш цікава пригода. На запрошення сестри вона з донькою і братом поїхали у гості. Ян якраз ніс службу на кордоні із Францією. Зустрічати їх поїхав із своїм собакою начальник Яна. І поки Штефан роздивлявся паспортні фото, його пес сам знайшов українців. Тварина добре тренована – справжній пес прикордонника. Підбіг і сів перед розгубленими дівчатами.

А потім була зустріч у сестри. Познайомилися ближче. Штефан Спрінг теж приїжджав в Україну. Оформив всі документи, потрібні для проживання у Швейцарії, і забрав Оксану Михайлівну з донькою до себе.

Оксанині медичні знання неодноразово ставали у пригоді. Проте наші «радянські» чи українські дипломи там ваги не мають. Всім, хто хоче працювати по спеціальності, доводиться перездавати екзамени і проходити новий курс. Дівчата заново здали на права, водять самі автомашини. Вільно їздять по всій Європі. За продуктами їдуть до Німеччини, там у фермерів найдешевші і дуже якісні товари. Внучка Вознюків Ольга навчається у престижній інтернаціональній гімназії. Дівчинка володіє декількома мовами. Приступила до вивчення китайської та японської мов.

 Свати із Швейцарії, побувавши у Володимирці, передали для наших пожежників захисні костюми. Таку потрібну амуніцію вони воліли направити і ще. Але в Україні, як не соромно це писати, діють такі бюрократичні закони, через які гуманітарна допомога для одержувача стає золотою; за її розмитнення треба платити шалені гроші. Вони прагнули направити і пожежну машину, але наша «растаможка»… Це щось із чимось.

От і вся історія про українок у Швейцарії.

Треба сказати, що на другий день після мітингу-протесту під парламентом Швейцарії парламентарії прийняли закон про блокування рахунків українських екс-посадовців. Ось так. От якби ще Європа та повернула усі вкрадені президентом і його командою кошти, заморожені на банківських рахунках, то була б реальна допомога Україні.

А поки що українські зяті на свої автомобілі і мундири в знак солідарності із дружинами-українками причепили синьо-жовті стрічечки – символ державного прапора України.

 

Як володимирчани протестували у Швейцарії
 
Як володимирчани протестували у Швейцарії
 
Як володимирчани протестували у Швейцарії
 
Як володимирчани протестували у Швейцарії
 
Як володимирчани протестували у Швейцарії
 
Як володимирчани протестували у Швейцарії
 
Як володимирчани протестували у Швейцарії
 
Як володимирчани протестували у Швейцарії
 
Як володимирчани протестували у Швейцарії
 
Як володимирчани протестували у Швейцарії
 
Як володимирчани протестували у Швейцарії
 

Галина Тєтєнєва.

На фото: наші землячки, володимирчанки Леся Сюттер, Оксана Спрінг з донькою Ольгою та подругою Оленою на мітингу протесту 

 

Коментарі   

 
0 # Гість 28.03.2014, 20:02
http://www.president.gov.ua/documents/17042.html
Відповісти
 
 
-1 # Гість 28.03.2014, 21:26
О [ЦЕНЗУРА]и!!!!! Хай з вас і там сміються, нічого доброго не покажете :-x
Відповісти
 
 
-6 # Гість 31.03.2014, 07:57
Чомусь викликає негативне відношення.Не знаю чому навіть.
Відповісти
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 108 гостей на сайті