Авторизація

HomeСпортМотоболВіталій ШМИГА: На шляху до мрії (+фото)

Віталій ШМИГА: На шляху до мрії (+фото)

( 1 Vote )

 

Приємно  спілкуватися з людьми, які чогось досягнули та по максимуму використовують вільний час на улюблене заняття. А ще приємніше мати захоплення і горіти ним, поставити мету і йти до неї. Так, як це робить Віталій ШМИГА.

Попри свій юний вік – 13 років – спортсмен з Володимирця має високі досягнення.

Три роки тому Віталій уперше пішов на гурток з мотокросу на базі Володимирецького навчально-виробничого комплексу. Розповідає, що одразу загорівся цим видом спорту. Улюблене заняття приносило все більше задоволення. Проте ще ніхто не очікував, що все настільки серйозно.

Одного разу від ….. Олександра Савчука надійшла пропозиція повезти дітей на змагання. Виступивши, Віталій зайняв почесне друге місце – і так почалася кар’єра юного спортсмена.

Зразу ж поставало питання з технікою. Довгий час просив батька купити мотоцикл. Але Володимир ….. до захоплення сина ставився неоднозначно. Думав, що його захоплення лише на якийсь час. Та коли син просить мотоцикл мало не щодня, який батько зуміє встояти? Тим більше, що Володимир …..  свого часу теж прагнув займатися мотоболом. Можливості купити техніку, на жаль, не було. Потім і команда розпалася. Отож наслухавшись синівського «купи», продав комбайн і подарував Віталію «залізного коня». Цей КТМ із двигуном 85 «кубиків» – перший мотоцикл Віталія Шмиги, який придбали у Червонограді. А вже через деякий час на Віталія чекали серйозні змагання у Чернівцях.

Це була мотокросівська траса, на якій проводилися європейські змагання. І додому Віталій привіз третє місце. Тренери помітили спортивну майстерність хлопця. А відтепер і батьки серйозніше почали ставитися до захоплення свого сина. Купили йому ще один КТМ. Із двох зліпили одного, але більш надійного, і Віталій почав багато часу приділяти тренуванню.

Одного разу перед поїздкою на змагання з кантрі-кросу у Дніпропетровськ Віталій познайомився з чемпіоном України з мотокросу Артемом Мартиненком та Назаром Парницьким. Артем зателефонував Віталію, щоб заздалегідь домовитися про маршрут. І з того часу вони товаришують. Можна сказати, що Артем стає навіть тренером нашого Віталія, по-дружньому допомагаючи набувати професійних навичок. Постійно радить, як краще зробити, а чого взагалі не варто.

 
на фото (зліва направо)
Ольга Мартиненко, Артем Мартиненко, Володимир Шмига, Артем Шмига, Світлана Шмига, Анастасія Шмига 
 

Нині Віталій перейшов до восьмого класу. Після школи планує здобути професію механіка. І з задоволенням розповідає, що однокласники – теж своєрідна його підтримка: постійно цікавляться його спортивними здобутками, особливо коли не мають можливості поїхати разом із ним, щоб підтримати товариша.

юний мотокросмен Віталій Шмига

На запитання, чи не страшно займатися мотокросом, зауважив: страх є у кожного, але долає його, оскільки заручився розумінням рідних та друзів. Родина для Віталія – підмога неабияка. Адже має братика Артема та 4-річну сестричку Анастасію, і між ними повна взаємність. Артем захоплюється футболом, а Настя, схоже, теж полюбила техніку. Їй купили маленький дитячий мотоцикл, тож на вулиці частенько можна помітити дівчинку на мопеді. Хто знає, може, піде у старшого брата? 

На змагання до Віталія стараються їхати всією сім'єю. А не маючи такої можливості, мама Світлана і сестричка Настя «тримають кулачки» дома.

По-різному буває: інколи все добре, а часом – численні синці на руках і ногах. Як і в будь-якому виді спорту, у мотокросі важливо слідувати правилам. І все ж, без травм не обходиться. Так, перед змаганнями у Ковелі Віталій зламав ключицю. Підлікувавшись, поїхав на чергову спортивну «битву» в село Оженин Острозького району. Ніхто не очікував, а він – після такої травми! попри страшенний біль! – виборов друге місце!

Де тільки не побував Віталій на змаганнях. У Дніпрі, Сумах, Житомирі, кілька разів – на Закарпатті. Батько юного спортсмена зізнався, що порадів би новому – європейському його рівневі. Але всьому – свій час. Для «прориву» у Європу хлопцю-самоучці ще не вистачає професійних навичок. Та й можливості їх здобути поки що немає: для цього необхідна професійна траса, а вона у нас відсутня. Крім того, треба ще й хороший тренер.

Не краща ситуація і з фінансуванням. Одне тренування тягне майже на 300 гривень. Спортивне екіпірування теж коштує немало –близько 1000 доларів. А про запчастини до техніки й говорити не хочеться: ціни захмарні. Поки що виручає фінансова підтримка друзів та знайомих. Так і шукають виходу з ситуації.

Дуже хочеться Віталію поїхати на змагання у Польщу. Все-таки у Люблін ближче, ніж у Дніпро. Та й у сусідній країні сподівається почерпнути більше досвіду. А поки що у нашого земляка ще два етапи випробувань. Так хочеться,  щоб одна з хлоп’ячих його мрій збулася – і Віталій став чемпіоном України з кантрі-кросу.

Оскільки державної допомоги не допросишся, лишається один вихід – знайти спонсора. І взагалі наші діти мають займалися спортом і досягати найвищих результатів, а не займатися, як нерідко це бачимо, дурницями. Адже значно приємніше споглядати такі ось цікаві талановиті особистості, які своїми досягненнями можуть бути взірцем для інших.

Ольга ПЕШКО.

фото Галина ТЄТЄНЄВА

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 136 гостей на сайті