Арт-медіа Полісся - Enter your slogan here

З народного джерела напившись

Андрій Первозванний – християнський святий, але в народній традиції звичаї і обряди в день цього  святого мають стародавній дохристиянський характер: угадування майбутньої долі, заклинання, ритуальні кусання «калити». З давніх-давен у ніч під «Андрія» дівчата ворожать. Печуть балабушки, позначають кожна свою і підкликають собаку, чию першу собака схопить, та дівчина і заміж вийде першою за своїх подруг. Носили і дрова оберемками. Якщо в оберемку парна кількість полін, то означає що і заміж піде, буде в парі. Перекидали чобіт через плече, в який бік буде повернутий носок, втой бік і заміж піде. Дуже багато і ще різних ворожінь.

Людина, яка не знає байдужості

З цією людиною я знайомий з дитинства. А в юності ми вже були друзями. Разом читали книги – і переживали за Спартака, Робінзона Крузо, князя Ігоря, Тараса Бульбу, Робіна Гуда і за всіх лицарів, про яких знали з книжок і фільмів. Нас, юнаків, вражала велика самопожертва цих героїв. Ми проводили розкопки, щоб зрозуміти нашу місцеву історію. І ця любов до витоків, до нашої минувшини не зникла, а й далі рухає нами. Основна його робота – реставрація і збереження пам’яток архітектури, яких на Волині біля 500. Ось такою важливою роботою займається ця людина – наш земляк, уродженець села Новаки Петро Олексійович Троневич.

Христос Воскрес!

Саме ці два слова є основою Християнської віри і ключем до нашого спасіння: «Якщо Христос не воскрес, то і проповідь наша марна, марна і віра наша» (1Кор. 15, 14). Тому ці слова одночасно є і привітанням, і побажанням, і, найголовніше - подальшою проповіддю цієї ІСТИНИ.

Не вірите? Ця історія сталась в Україні в середені двадцятих років ХХ ст.. Саме тоді радянська атеїстична пропаганда розгортала свою боротьбу проти Церкви.  Николай Бухарін («любимчик Леніна») із лекцією відвідав м.Київ.

Короткі етюди великого життя: Тарас Шевченко у спогадах сучасників (частина 3)

У творчості Шевченка мало гумору. Здебільшого все сатира. «Гумору, жарту в ньому не було зовсім», – вважав І.Тургенєв. Але маємо й інші свідчення. За спогадами деяких сучасників, поет був настільки майстерним оповідачем, що старі й молоді, бувало, рвуть животи зо сміху, а він і бровою не поведе.