Авторизація

HomeНаше життяДолі людські

Долі людські

Самотність

( 4 Votes )

Пізньої осені я пасла корови за “колєйкою”, під Новаками. В холодній ранковій просині на сході вгледіла рівний стовп диму. “Невже там хтось живе?” – подумала і спрямувала товар в той бік. Там і познайомилася із самотньою жінкою, яка піввіку живе одиноко на хуторі Стайнища. Живе наче у 18-ому столітті, користуючись сільським реманентом та кухонним начинням давним-давно минувших днів…

 

Історія одного кохання

( 7 Votes )


Моїй любій бабусі – найкращій у світі

…Великдень 1948-го видався сонячним і погідним. Після Служби Божої люди розходились по домівках, де за святковим столом збиралася вся родина, розговітися свяченою крашанкою і смачною паскою.      Катя теж прийшла із всенощної служби, гарна-прегарна у своїй кращій одежі та модних туфлях, з короною темно-каштанового волосся під кремовою хусткою. 
 

Діти війни: Ганька

( 2 Votes )

Ганька народилася на Юрія. І хоча її день народження ніхто ніколи спеціально не відзначав, Юрія все одно гарне весняне свято. І майже у кожній хаті в цілому їхньому селі  у цей день святкують. А ще в цей день Ганька з мамою, татом і старшою сестрою Ніною та братом Толею ідуть за село у поле. А там збираються всі сім’ями на чиїй-небудь ниві і розсідаються довкола, розкладаючи всякі їства. Люди випивають по чарці, закушують та весело гомонять між собою про життя. Після, ще співають пісень про весну. Так було і цього року.

 

Відлюдько або крик самотності

( 3 Votes )

Уже сутеніло, а вона так і сиділа біля вікна у своїй маленькій хатині не вмикаючи світла. Сиділа і вдивлялась вдалечінь на порожню стежину. Ні, Олена нікого не чекала, адже зовсім одна в цьому світі. І таким способом не раз коротає свої довгі зимові вечори. Вона не любить зими, не любить свята, адже це все добре, коли є сім’я, а вона сама. Ще коли літо, весна, осінь і є якась робота, той день швидше минає. А ось зараз на душі дуже тяжко. За цілісінькі свята ні одна жива душа не переступила її порогу. 

 

В’язень Краківського гетто

( 1 Vote )


Петро Маманович має незвичайну долю. Поліський хлопець, який ще підлітком потрапив в один із таборів смерті Кракова і дивом звідти вибрався, міг би бути громадянином будь-якої держави Європи або США – проте від Батьківщини не відмовився. Після повернення додому там, на далекому Поліссі, його знову чигала смерть від рук українських повстанців – і знову він чудом лишився жити…

 

Сторінка 6 з 7

На даний момент 105 гостей на сайті