HomeНаше життяДолі людські

Долі людські

Воїн-інтернаціоналіст Сергій Дуляницький із Володимирця

( 0 Votes )

Про Афган згадують тепер нечасто. Якось тихо відійшла та гірська війна у минуле, закрили її нові сторінки Історії. Тільки з пам’яті її аж ніяк не викреслиш. Бо ще й досі вона жива…

До числа воїнів-афганців відноситься і володимирчанин Сергій Дуляницький. Сергій закінчив 8 класів і пішов вчитися у місцеве ПТУ на будівельника. Як допризовника, його викликали у райвійськкомат і направили на курси водіїв у автошколу ДТСААФ.

 

З болем у серці…

( 0 Votes )

Буяв вродливий, зелено-кучерявий травень, скупаний у білопінному шумовинні весняного цвіту.Тихо скрипнула хвіртка. Я зайшла у двір до тітки Марії.

Неподалік від хати на перевернутому відрі сиділа заплакана господиня. Вгледівши мене, витерла фартухом заплакані очі, і замислено дивилася на порожній від часу поштовий конверт. Я привіталася і присіла неподалік, з тривогою вдивляючись у її обличчя.

 

І тато, і мама в одній особі

( 0 Votes )

 

…Гарна осінь на березі Вирки. Може, то її струмочки, а може, то діти Погорини сюди оселилися. Осінь гарна, як дивитися з пригірка обійстя Василя Босого. Ще красивіший цей краєвид весною, коли небо спускається у свіжу зелену траву і виблискує озерцями небесної води. Та на його, Василевому серці, зима і пекучий біль.

 

Вклоняємося нашому ветерану

( 0 Votes )

У ці сонячні жовтневі дні, що ведуть нас до славної, дорогої і пам'ятної усім дати – 69 річниці визволення України від фашистських загарбників, – хочеться сказати багато теплих і вдячних слів нашими ветеранам війни, приділити їм увагу. А ще хочеться, щоб не зачерствіли з роками наші душі і душі наших дітей. Тож ми вклоняємося колишнім трудівникам війни за вистраждане мирне небо і життя, за пережиті ними нелегкі повоєнні роки.

 

Секрет милосердя Ганни Єгорової

( 0 Votes )

Нині навіть здоровим важко знайти дружню підтримку, щиру пораду чи просто порозумітися з людьми. А хворий і старий взагалі нікому не потрібен. Добре, що не перевелися такі, як Ганна Єгорова, – соціальна робітниця, що обслуговує десяток самотніх і немічних людей в Антонівці. Її підопічні кажуть: «Завдяки нашій золотій Ганнусі ми не почуваємося такими самотніми».

 

Сторінка 4 з 7