Авторизація

HomeНевидумані історії

Невидумані історії

Соломіїне щастя

( 2 Votes )

Лагідне вранішнє сонечко ніби милувалося собою: то ховалося,  по-дитячому соромлячись,  за важку дощову хмару (вона ще з ночі висіла на сході), то, наче в дзеркальце, заглядало у кожну калюжку, у кожну водоймочку, як вередлива панянка. Із  першим промінням зі стріхи почало капати…

 

Генеральна сповідь

( 2 Votes )

– У наш дім зайшла сусідка Ліда. А в мене якраз гості, мої старшокласники. Говорили про ЗНО, про випускний. Хто в що одягатиметься. І як останній день провести так у школі, щоб він незабутнім став, – розповідає якось напружено Наталія Іванівна. – І тут сусідка складає руки на грудях і каже: «Пробач мені, Наталко (подружку чи рівню знайшла?!), пробач. Коли ти возила дітей в санаторій, я з твоїм чоловіком спала…» І почала, як по писаному, розповідати коли це було, як і де, і як вона в нашому домі господарювала, прибирала (я ж все перед дорогою попрала, перемила і на два тижні наготувала страв!).

 

Дід та баба з Дубівки

( 0 Votes )

…Вона закохана у літо… Знаєте, які неоспівані росяно-туманні ранки просинаються тоді? Пройдеш босоніж – а за тобою нічна доріжка у срібних берегах. І коли ти щаслива жінка, маєш те, що хочеш. Над цими росами твоє серце Жаром-птицею летить… А якщо дав тобі Бог  красу, талан і теє бабське щастя, – то вже  й поготів, більшого не треба! Де та сила береться і здоров’я на всі справи, на всю роботу? З любов’ю, з коханням  за десятьох усе зробиш.

 

Знахарство

( 1 Vote )

 

Народився я і виріс у набожному краї – на західній Україні. Вдома мама і тато вчили нас молитов, дотримання традицій. А школа і медінститут – протилежному. На перший день Пасхи нас, студентів-медиків, виганяли прибирати довкіл гуртожитків і закладу, хоча ми до Великодня самі наводили порядок: і підмітали, і дерева підбілювали.

 

Три брати

( 1 Vote )

«Як гарно цвітуть абрикоси в моєму садку цього річ! Чи то так було й завжди? А я просто не помічав цієї божественної краси, чи просто не цінував в житті таких простих, на перший погляд речей. А як гарно пливуть в небі пухкі хмаринки… який прекрасний весь білий світ! Особливо коли ти це все бачиш своїми очима. Я ж усе це міг бачити вдосталь усе своє прожите життя, але ніколи воно не було для мене таке дороге таке прекрасне це бачення.

А виявляється для щастя так мало потрібно… невже все своє минуле життя я був так близько біля його справжнього і лише тепер зрозумів у чому сенс життя.  Спасибі тобі, брате! Коли б не ти, то я рахував би своє життя марно прожитим» – сказав Микола.

 

Сторінка 7 з 10

На даний момент 121 гостей на сайті