Декілька запитань поліції та районним партлідерам
У редакцію надійшов сигнал про те, що в парку, неподалік басейну, на базальтовій плиті, що перекриває транспортний рух на одній із доріг, хтось старанно, не шкодуючи фарби, намалював свастику – символ, яким у 30-40-і роки минулого століття, зокрема під час Другої світової війни, користувалися фашисти та їхні поплічники з табору колабораціонізму.
Свій прогноз з цього приводу дав кліматолог Василь Троцюк.
- Поліська екосистема - дуже слабка і дуже чутлива до рівня води, - пояснив Василь Троцюк. - А бурштинокопачі стараються рівень води опустити, щоб вимивати бурштин. Для цього риють канави, а це осушування території. Чим бідніший грунт (а поліські грунти саме такі) - тим чутливіший він до вторгнення.
Так, у 73 роки я пішла навчатися на водія, – розповідає мені пані Тетяна Решетицька з селища Рафалівки.
–Біда заставила. 5 червня буде рік, як пішов із життя мій чоловік Петро Олександрович Решетицький. Він працював вчителем у Суховільській школі. А я – у «ВОХРі» на Рівненській АЕС, старшим стрілком. Є така нежіноча професія... Чоловік і я чесно виконували ввірену роботу.
Сьогодні чимало людей зі східної України продовжують залишати домівки, рятуючи власне життя та життя своїх близьких. Досить часто вони змушені їхати туди, де немає жодних знайомих їм людей.
Проте в кожного із них є одне величезне бажання – жити у спокої та мирі. Саме воно переборює будь-які відчуття невідомості.
Третій рік триває війна на Сході України, яку багато хто й досі називає абревіатурою АТО. Третій рік борються з агресором наші військові, і саме стільки часу невтомно працюють у тилу та в гарячих точках наші волонтери. Ця професія стала сьогодні дуже популярною та затребуваною. Так-так, саме професія, адже бути військовим волонтером – означає віддавати увесь свій час добрій справі, жертвувати собою задля людей, старатися суміщати цю роботу із фактичною, за яку платять, бо ж жити на щось потрібно.