У «Володимирецькому віснику» за 30 вересня 1998 року з цікавістю переглянув статтю Олени Ярощук «Замість кафе – соціальний заклад» про реконструкцію приміщення колишнього райвійськкомату у територіальний центр соціального обслуговування одиноких громадян. Теплою, простою і проникливою була ця розповідь про важке народження потрібного райцентрові соціального закладу. Жорстока криза позбавляла людей не тільки роботи, а й засобів до існування.
Звертаються до вас ветерани ТСОУ та ДТСААФ, які і понині працюють у Володимирецькій автошколі: Петро Савич Рижий, Василь Михайлович Ковальчук, Петро Іванович Олійник, Людмила Андріївна Руднік, Віктор Данилович Максимчук, а також ті, які в даний час уже на заслуженому відпочинку: Борис Юрович Федорчук, Василь Федорович Погрібний, Олександр Мартинович Базака, Іван Васильович Снєжко, Віра Дмитрівна Гузей, Андрій Григорович Шкльода та Єлизавета Павлівна Пилипчук.
«Я переконаний, що робочі місця створює, в першу чергу, хороший інвестиційний клімат в Україні, хороший стан економіки», – сказав на одній з прес-конференцій заступник міністра соціальної політики Валерій Ярошенко. Але поки це станеться, люди пов’язують свої надії з іншими регуляторами ринку праці – регіональними центрами зайнятості. Саме сюди торують стежку ті, що з різних причин опинилися на узбіччі трудових відносин.
Йдучи на вибори, не забудьте ваш паспорт, який обов’язково потрібен для голосування, або військовий квиток для військовослужбовців. Переконайтеся, що у паспорті вклеєно фото у зв’язку з досягненням 25 або 45 років – інакше бюлетень вам не видадуть.
Візьміть власну ручку для заповнення бюлетеня, адже бували випадки, коли в кабінки для голосування недоброзичливці підкладали ручки зі зникаючим чорнилом.
У Володимирці добру славу заслужила «академія Бурцева». Так називали і донині називають місцеву автошколу колишнього ДТСААФ і нинішнього ТСОУ. Справді, довголітній її очільник Анатолій Данилович Бурцев зробив багато добра. Очоливши школу, він, як колишній воєнний водій, дуже любив і шанував техніку. По звуку мотора цей чоловік знав, що «болить» машині. А ще він був відданий старій воєнній техніці, яка і його не раз рятувала від смерті...
І тут сталася прикрість.