Так назвав серію фотографій з території, на якій триває війна, Микола Юрах, наш волонтер та капелан, який минулого тижня повернувся з чергової поїздки на схід країни. Він каже, що то була його запланована поїздка спочатку як капелана (бо ж працює на добровільних засадах від Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України), а відтак – і як волонтера, який розвозив зібрану допомогу на бойові позиції наших військових. Авдіївка, Піски, Очеретяне, Покровськ, Мар’їнка – сюди поїхали харчі та речі.
Таке питання після прийняття пенсійної реформи найчастіше стало звучати у розмовах людей пенсійного віку. Тривожно перемовляються між собою у магазинах, банківських чергах при сплаті за комунальні послуги, просто при зустрічах на вулиці.
Так багато мови про пенсійну реформу було всюди до реформи – і не менше розчарування нині. Люди очікували підняття рівня пенсійних виплат хоча б на рівень інфляції – то перше. І якщо в когось пенсія таки відчутно зросла, то комусь додали… аж 11 копійок!
Проходячи повз багатоповерхівки, приглядаючись до архітектурного різноманіття вулиць, замислюєшся: «А хто і коли забудовував наше селище? І які вони, люди, які проектують сучасні будівлі?»
Уродженка Володимирця, 23-річна випускниця Національного авіаційного університету Валерія Ковлева щойно розпочала кар’єру архітектора, проте вже заявляє про себе цікавими проектами. Ми попросили її розповісти про свою роботу, зокрема про те, яким бачить селище у майбутньому.
Володимиреччина – це не лише колоритна культура, поліські ліси, гриби і сонячне каміння. Це ще й гарні дівчата. Не одна наша землячка вже підкорила подіуми України і Європи.
Одна з красунь – Юлія Данилюк – регулярно згадувалась на шпальтах «Володимирецького вісника». Цього разу Юля, окрім цікавинок про себе, порадує місцевих красунь корисною інформацією.
Після тривалої перерви хочу відновити в нашій газеті розмови про духовне. Про віру, надію та любов.
Адже на цих вічних засадах ґрунтується наше життя. Без цих складових не може існувати людина, бо часто тільки віра рятує нас від найгіршого і тільки завдяки надії на краще продовжуєш жити. А найважче, коли втрачаєш рідних людей…