«Доброго дня, редакція "Володимирецького вісника"! Пишуть вам (із Швейцарії) землячки Леся Сюттер-Вознюк та Оксана Спрінґ-Вознюк (колишні володимирчанки). Інформуємо вас про діяльність нашого осередку "Базельська гілка українців у Швейцарії". Хоч і далеко від України, ми не залишаємося осторонь біди на нашій Батьківщині.
Замітають сніги дороги. Зима повноправно вступила у свої права. А я радію, як мала дитина, і цьому снігу, і цьому морозу. Все це від Бога.
А ще – я жива! Я можу бачити своїх рідних четверо синів і доньку. Я маю можливість спілкуватися з чоловіком, виходити з дому і походити по господарству. Погладити коника. Постояти біля корівок, поки чоловік чи син їх порає.
Стаття «Городець бунтує», яка була опублікована в минулому номері Володимирецького вісника обурює неправдивістю інформації вказаній в ній.
Після попереднього керівника дійсно були передані борги в сумі трохи більше 1 мільйона гривень, а не 3 мільйони, а відносно сіна – так, люди відгукнулись в рахунок майбутньої оплати, але деякі ще і до цього часу не отримали її. Щодо поголів’я худоби, то якраз при пану Соньку воно нарощувалося значно менше, ніж при попередньому керівнику.
У перервах між новинами з АТО ми ще вловлюємо інформацію про напрям у Європу, про європейське майбутнє і європейські цінності. На Майдані у свій час лунали вигуки «Україна – це Європа». Та чи насправді це так?
Звернення від редакції газети «Володимирецький вісник»